що, мабуть, i врiж око, то сльози не добудеш. - Життя... - зажурено каже тато своє улюблене слово. - Он, послухайте, вiтряк плаче. Може, i його якась печаль чи гризота з'їдає? Ми всi притихли й почули, як тихенько-тихенько сумували крила вiтряка. Тiтка Одарка поклала свою зачерствiлу вiд працi руку менi на голову. - Ти ж тiльки обережненько жни - серп не iграшка... Ох, ще ранувато тобi орудувати ним. - От i не рано. Самi побачите, - боронюся я. Тiтка Одарка усмiхнулася, вклонилася татовi: - Бувайте здоровi. - Ходи здорова, жiнко добра. "Спать пiдем, спать пiдем..." - Як розспiвався, - кивнув головою тато на невидиму пташину, ще якусь хвильку прислухався до крил вiтряка i смикнув вiжки. Стиха заскрипiли колеса, i потривожений пил запах молодим житом. Обминувши хутiрець-однохатку, ми опинилися на скошених луках, де темнiли стiжки сiна. Тут уже на далеку пiсню перепела обiзвався деркач. Ось i наша сiножать; вона тулиться до рiчечки, за якою починаються луги сусiднього села, отого, що у вiйну було спалене вщент. За рiчечкою горить вогонь, бiля нього самотiє постать нiчлiжанина. - Чуєш, як запахло кулешем? - каже тато, путаючи Обмiнну. - Ти, Михайлику, де хочеш спати: на возi чи пiд стiжком? - Де скажете. - Я ж тобi, як женцевi, даю вибiр. - Краще кладiть на стiжок. - Щоб звисока падати, а низько охати? Хто ж тодi завтра буде нам жито жати? - Тодi кладiть пiд стiжок. - Тобi сiна всмикати? - Я сам. - Хазяйська дитина, - пiдсмiюється тато, пiдходить до воза й обома руками пiдхоплює мене, вже напiвсонного. - У тебе й справдi ноги - мов деревляччя. - Нiчого, так скорiше i танцюристом, i людиною станеш, - повторюю батьковi слова, а вiн притуляє мене до грудей, каже, що я став язиканем, i натрушує на мого чуба смiх. Батько смiється так само гарно, як i дiдусь, тiльки з його очей бризкають не сльози, а iскри, їх навiть у теменi видно. Ми удвох насмикали сiна, розстелили його бiля стiжка, а тато покрив цю постiль киреєю, тiєю самою, в якiй мене, босого, носив до школи... Чому я тодi не вмiв шанувати цiєї одежини, як шаную тепер, коли на скронi випав вiчний снiг?.. -Лягай, сину, бо вже люди нiч розiбрали, - нам нiчого не залишиться. I менi стає смiшно: уявляю собi, як люди по оберемку, наче сiно, розносять нiч по хатах. - Лягайте i ви. - Пiду до вогника: подивлюся, хто там душу грiє. - I я з вами. - Не виспишся, причепо. - Я тiльки трошечки-трошечки побуду з вами. - То ходiм, - тато пригорнув мене рукою, i ми пiшли на вогник, що так принадно, золотою квiткою, вихоплювався з петрiвчанської ночi. Над нами зумлили комарi, бiля нас спросоння коли-не-коли схлипувала рiчечка, а над усiм свiтом протiкала зоряна iмла. I так добре було в нiй iти до знадливого вогника, до чиєїсь загадки чи казки, до чийогось життя. - Е, та це дiд Корнiй! - зрадiв тато, поки нiчлiжанин, почувши кроки, обернувся до нас. - Добрий вечiр, дiду Корнiю! - Коли взяв з собою ложку, то, либонь, буде добрий. - Я тiльки сина догадався взяти. - Догадливий, що й казати. Ще б жiнку захопив. - У дiда Корнiя одразу смiються очi, брови, губи й довгi вуса, до яких пiдбирається вогонь. Ось чоловiк пiдводиться од багаття, скидає, вiтаючись, бриля, i ми бачимо на його головi сиву розкуйовджену зиму. А на руцi в старого болiсно дихають стягнутi на живу нитку шрами. - Як вам, дiду, живеться? - Часом з квасом, порою з водою. - Дiд Корнiй брилем приховує свою зиму й приязно дивиться на мене. - Вже маєш, Панасе, помiчника? - Вважайте, дочекався женця. - Он як?! - дивується дiд Корнiй, дивуються його темнi, вогнем накупанi очi. Вiн лагiдно торкається рукою мого плеча. - Невже ти, Пшеничне, вмiєш жати? - Трохи вмiю, - нiяково вiдповiдаю старому, i страх як потерпаю за завтрашнiй день, i побоююся, щоб тато сьогоднi насмiшкуватим словом не зменшив мене. Але тато, пiдбадьорюючи, каже, що в нього син не ледащо, i за це я не знати як вдячний йому. Дiд Корнiй похитав головою: - Ось так i проходить наш вiк: однi вчаться жати, а другi розучуються. - Хто ж це, дiду, ниньки розучується жати? - Та хоча б i я, - зажурився старий, i зажурилося невлежане золото в його очах. - Уже серп став менi заважким, випадає з руки, - i подивився на свої шрами, що були стягнутi на живу нитку. - А що лiкарi кажуть? - Дурне кажуть. Змовились собi й вчепилися у дiдову старiсть. Їм би хотiлось на пiч упакувати мої лiта. А яка ж то старiсть, коли маю лише сiмдесят п'ять рокiв? Моя мати до дев'яноста чотирьох жала. Щось дрiбнiшає тепер i наш вiк, i здоров'я. Всi дуже нервеними стають, та все життя чийогось не цiнують, та все бомбами замахуються на нього. А бомба чоловiка кращим не зробить. - I ви ж, дiду, бомби возили, - щось згадавши, засмiявся тато. - Так ото ж i видихаю цi бомби тепер, - уже й серп випадає з руки. - Дiду, ви насправдi були на вiйнi? - зрадiв я i вуха розвiсив, сподiваючись почути щось цiкаве. - Та нi, то мене впхнули у вiйну, - неохоче вiдповiв старий i почав ложкою мiшати кулiш. - Пшоно вже розiмлiло. - Дiду, розкажiть, як вас упхнули у вiйну, - зжалiснiв мiй голос. - Нема там чого розказувати, нема чого й слухати, - насупив, накошлатив отi брови, яких би вистачило на двох дiдiв. - Он краще бiжи до воза, найди вагани й ложки в пiлочцi, та й подумаємо, що робити з кулешем. - Ми вже вечеряли, дiду. - Бiжи, бiжи. Мiй кулiш сам Котовський так їв, що аж за вухами лящало, ще й пiдхвалював. - Ой! Справдi сам Котовський їв? - завмираю, мов заворожений. - То ви його бачили? - Навiть фотографiю з нас обох робили. - Розкажiть, дiду! - А що тобi дiд сказав? Бачу, i ти непослухом вдався. Я одразу ж побiг до воза, бiля якого спокiйно ремигали круторогi воли, знайшов вагани, ложки, а в очах менi все стояло, як дiд i кулiш їв, i фотографувався аж з самим Котовським. Чим же так прославився дiдусь? Видать, недарма в нього порубцьована рука. А кулiш у дiда i справдi був такий смачний, що його й Котовський мiг пiдхвалювати. Ми також хвалили козацьку страву, i старий був цим дуже вдоволений. - Дiду, а Григорiй Iванович теж дерев'яною чи якою ложкою їв кулiш? - Дерев'яною, тiльки трохи бiльшою за твою, - змовницьки посмiхнувся старий i потягнув мене за чуба. - Все, Пшеничний, хочеться знати? - Ой, хочеться! Це ж так цiкаво! - Розкажiть йому, дiду, трохи про себе, бо вiн тепер i менi спокою не дасть: хоч воно мале, а реп'яшисте. - Тато бере казанок i намiряється з ним пiти до рiчечки. - Вас же i в газетi друкували. - Та друкували, i не самого, а з волами. - З волами?! - аж пiдскакую я. - З отими самими, що зараз бiля воза туман видихають. Он бачиш, скiльки надихали його? Справдi, бiля воза й на долинi проростав туман. Якби я меншим був, то, напевне, повiрив би, що його надихали воли. I хто тiльки з дорослих не пiдсмiюється над нами. Ось i зараз... Я вже й надiю втратив, що дiд Корнiй щось розповiсть, але тепер вiн, косуючи на мене, сам запитав: - То що тобi розказати? Може, казочку про сiрого бичка? - Е, нi, про сiрого бичка я ще в колисцi чув. - Так довго в колисцi вилежувався? Тодi, може, про дiда, бабу й курочку рябу? - От розкажiть, як воювали. Дiд Корнiй сумно похитав головою. - То все людський поговiр, що я воював. От син мiй i воював, i в партизанах верховодив. То не було спокою йому, не було й менi. Його ловили, а мене тягали то по зборнях, то по буцегарнях. Отам, пiд чужими дулами, й сивина моя виспiла. А от як стояли в нас денiкiнцi, присилає вiн до мене посланця iз лiсу. Скинув той посланець шапку, випоров з неї грамоту й подає менi. Просить син, щоб я рятував загiн - привiз у лiси заховану зброю. "Як же її через денiкiнцiв переправити? - питаюся посланця. - Може, голубами?" А той, рудий чорт, тiльки посмiхається: "Та нi - волами". "Волами? А як?" "У вас, дiду, в коморi лежить труна?" "Та лежить, засипав її житом". "Для чого ж це?" "Для того, щоб менi житечко i на цьому, i на тому свiтi пахло". "То ми, дiду, поскладаємо в домовину зброю та й поїдемо собi, посвистуючи", Йому ще тодi про свист думалось... I де ти, гадаєш, лежала партизанська зброя? На цвинтарi, в мармуровому склепi нашого пана. Вредний був пан, то йому люди й пiсля смертi не дали спочинку. Вночi винесли ми зброю - бомби i набої до рушниць, обережненько поскладали в труну та й поїхали тихо з села. Я iду бiля волiв, а той рудий одчайдух позад мене голову гне в журбi, шапкою очi витирає, наче й справдi когось поховав. Виїхали ми за село, я вже перехреститись хотiв, аж тут налiтає кiнний роз'їзд. "Що везеш, дiду?!" Стою на дорозi, мовчу, - якось язик не повертається брехати. Аж чую позаду схлипування. Оглядаюсь, стоїть мiй рудий дiдько i плаче такими правдивими сльозами, що навiть роз'їзд подобрiшав. Так ми й проїхали повз нього. Тодi я й питаю посланця: "Як же ти, безсовiсний, так зумiв чистi сльози розпустити?" "А в мене очi вiд природи на мокрому мiсцi, - вiдповiдає вiн i смiється. - Бувало, мама ще не встигне замiритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збiгається". "Чого ж ти, плаксивцю, у партизани пiшов?" А вiн вiдповiдає: "Бо я люблю, коли сонце визбирує росу, але не люблю, коли земля визбирує сльози. От як, дiду!" Сказав це й одразу став у моїх очах не баляндрасником, а людиною. "Як же тебе зйати?" - питаю. "Себастiяном". - Ой! Це не дядько Себастiян з нашого села?! - аж скрикнув я" - Та вiн же! - вiдповiв дiд Корнiй. - Життя... - сказав тато, i, здається, я вперше почав розумiти, як багато криється за цим словом... - Привезли ми ту зброю гарненько в лiс. Ото радостi було! Пiдiймали мене партизани на "ура" i все, що в дiдовiй торбi лежало, поїли: голоднi були - страх! Погомонiв я з сином трохи, попрощався та й знову додому збираюсь. "Ви ж, тату, домовину викиньте", - каже менi, прощаючись. "А ти її робив, щоб я викидав?" "Хоч i не робив, та подумайте, хто вас буде зустрiчати". "Я її краще десь сховаю, щоб нiякий дiдько не знайшов". Та й поїхав поволеньки. Думав собi, гадав - i пожалiв кидати труну. В'їду в село iншою дорогою, та й годi. Пiд'їжджаю до села iншою дорогою, а на мене вiд крайнiх хат вилiтає двоє вершникiв. Я тiльки побачив, як блиснули шаблi, як розкраялось сонце на них, i закрив голову руками. А що вже далi було, то люди розказували. Пошаткованого вкинули мене денiкiнцi в домовину, ще й вiком накрили. От воли й привезли мене самого додому. Я не чув, як надi мною голосила стара, як обмотали мене, мов ляльку, в полотно, тiльки почув через якийсь час, що посходились до мене янголи та й почали спiвати такої жалiсної, як архирейська пiвча в соборi. "То це ще не гiрше, - думаю собi, - значить, у рай душа йде, - i розплющую очi. А в моїй хатi i за столом, i на лавах, i на порозi, i на припiчку сидить розчервонiла рiдня i жалiсно виводить: Та забiлiли снiги, Забiлiли бiлi, Ще й дiбровонька, Та заболiло тiло, Бурлацькеє бiле, Ще й головонька... "Безсовiснi, - кажу їм стиха. - Я ж думав, що менi янголи спiвають, а це ви, трясця вашiй матерi, уже й напитися на дурничку встигли". I, думаєте, усовiстив їх? Одна тiльки стара заплакала, а всi, як навiженi, почали реготати, радiти i навiть чарку пiднесли, i закуску теж. - I ви тодi випили, дiду? - засмiявся тато. - А що мав робити? Випив, але не закушував i попросив, щоб винесли в садок. Поклали мене пiд грушею, накрили двома кожухами, та й почав я вилежуватися, мов пан чи гнилиця, бо до того не мав часу на спання... I все було б нiчого, якби костоправи краще руку склали - випадає з неї серп, хоч що роби. - Дiду, а як ваш син тепер поживає? - Та поживає: у Харковi в начальствi ходить, телеграми дiду б'є, а в село рiдко заглядає. Оце й тепер написав, щоб приїхав до нього. - Поїдете? - Та, мабуть, як обсiюсь, поїду. Внука ж маю там, невiстку. Людей лiкує вона, може, й мою правицю наново перешиє, бо що то за хлiбороб, коли так рано має розлуку з серпом. Стара вже обганяє - бiльш за мене жне, ще й хитрує. - Як це вона хитрує у вас? - недовiрливо засмiявся тато. - Знає мою гордiсть, то крадькома свої снопи на мою загiнку переносить. Хiба ж це дiло? - i старий поворушив посивiле багаття. З нього посипались iскри, їх стало багато-багато - i в очах, i коло дiдового воза, i по всiй долинцi, i чогось небо наблизилось до землi. Потiм хтось пiдхопив мене на руки i почав гойдати, наче в колисцi, а поперед мене з'явилися воли дiда Корнiя, вони напускали на долину туман, а в ньому озивався перепел: "Спать пiдем, спать пiдем..." Ще сонце тiльки-тiльки пiдвело свiй вiнець, ще сизо i синьо туманились роси, коли мене розбудив тато. - Вмийся, Михайлику, та й поїдемо жати. - Я зараз. А де ж дiд Корнiй? - Вiн уже, мабуть, перший снiп зв'язав. - Чого ж ви мене ранiше не збудили? Я б йому спасибi сказав. Тато сумно усмiхнувся: - Жалiв, дитино, бо хто тебе потiм, як одкотишся од нас, пожалiє у свiтi? - Ой таточку... - Бiжи, бiжи вмивайся. Мама вже, дивися, шляхом на поле йде. Ми приїхали на свою десятину трохи пiзнiше за матiр. Вона з вузликом у руцi, з серпами на плечi вже стояла бiля жита й виглядала нас. - Гарних маю собi женцiв, - наче докiрливо похитала головою, зняла серпи з плеча, розгорнула пiлочку. - Бери, Михайлику, свого. I радiсть i острах знову охоплюють мене. - Поглянь на схiд сонця i починай на щастя жати. Ось я набираю повнi очi сонця, перегинаюся, беру першу жменю жита, на якому ще сплять пуп'янки березки, шарх серпом - i кладу на рiв. - Бiльше, бiльше нагинай стебло, щоб не порiзатись, - каже позаду тато, який уже встиг спустити Обмiнну. Я так i роблю, як радить тато, а вiд хвилювання мене аж кидає в жар. - От i дочекалися женчика собi, - пiдхвалює мене мати й сама припадає до росистої ниви. Її похвала пiдбадьорює мене, я вже вiльнiше починаю орудувати серпом, вiльнiше виводжу переплетене березкою стебло. Ось уже й пiт оброшує чоло, витираю його рукавом, одну мить милуюся блакитними косариками, що прищулились бiля самої землi, - i знову за роботу. - Еге, та тебе, гляди, й конем не здоженеш, - озивається тато. - Не поспiшай так - день i сьогоднi великий. Ось ходи сюди. Розгинаю спину, а сонце б'є менi у вiчi, а тато й мама дивляться на мене, посмiхаються, i я не знаю, чи вони пiдсмiюються, чи любуються мною. - Ану складай, що нажав, - каже тато, - i гарненько рiвняй. - Нажате мною вiн оперiзує перевеслом, виймає з-за пояса юрок, зв'язує снiп i ставить його гузирем на стерню. - Ось, Михайлику, твiй перший снiп, твiй перший хлiб, - ще й рукою проводить по стеблах снопа. - Запам'ятаєш його? - Як же його запам'ятати? - А ти за перевесло косарики чи петрiв батiг засунь. Тодi ми твiй снiп на святвечiр на покутi поставимо. - Е? - не знаю, що сказати, бо страх остерiгаюся, чи не кепкує тато. I все одно так менi хороше дивитися на свого снопа, наче вiн iз самого золота вилитий. За цим снопом пiшли iншi, i, коли їх стало дев'ять, пiт зовсiм об'юшив мене, а в крижi просочився вогонь. Воно б i вiдпочити не завадило, але ж соромно. I в цей час до мене обiзвався тато: - Михайлику, чи не збiгаєш до кринички по воду? - По воду? - спочатку зрадiв, а далi здивувався, бо ще хвильку тому було пiвглечика води. - Хiба випили всю? - Та вона нагрiлась, i я вилив її. Принеси свiженької, i не з шляху, а з долинки. - Та це ж далеченько. - Зате вода смачна! Я беру з татових рук полив'яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далi житами, та пшеницями, та вiвсами бiжу на долинку, де так принадно вимлiвають на сонцi пiдкучерявленi верби i стихенька попискує пiд ногами волога земля. I так менi хочеться когось зустрiти, розказати, що я вже не якийсь там пастушок, а жнець. Але навколо нi лялечки, всi жнивують у полi, - теперiшнiй день годує рiк. I нiкому похвалитись менi, бо не будеш щось казати он тiй булькатiй жабцi, що розчепiрилась на водi й назбирує на широкi губи презирство до всього, що не тримається води... I чого б це комусь не прийти сюди, не спитати, як я живу i що я роблю тепер? Я лягаю на землю бiля кринички, набираю повний глек води, ставлю його на траву, а сам придивляюся до неба, до води, до павиних вiчок, що зацвiли в струмку, i думаю: чи спроста, чи неспроста послав мене тато на долинку? Напевне, таки пожалiв малого. Тому не буду баритися бiля кринички. А пiдi мною земля така свiжа, така м'яка, мов колиска, а надi мною небо таке сине, таке ласкаве, а за вербами причаїлась дрiмота i шепче: "Засни собi, засни собi..." Чи то вода жебонить колискову? Е, не буде по-твоєму! Я пiдводжуся, беру з землi в груди трохи прохолоди, до грудей притуляю глек i повагом iду робити дiлечко. А на долинцi i на стежцi знову нi лялечки, тiльки жито покриває мене з головою, тiльки сонце крiзь житню дрiмоту накупуе мене промiнням i тiнями. I славно-славно йти менi мiж житами до жита. Що не кажiть, а вже iнакше почуваєш себе, коли стаєш женцем! РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ Лiто збiгло, як день, i з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень. Вiн причепив до свого бриля червоний з вологiстю кетяг калини й нитку бабиного лiта, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвiн та й пiшов помiж садами в степи крутити крила вiтрякiв. Я нетерпляче ждав, коли вересень сполохає над селом ранковий сон чи напiвсон отим дзвоном, що прибивається навiть на хутори. I от над хатами урочисто, густо обiзвалася мiдь, вона злякала на позолочених церковних хрестах гайвороння i всюди-всюди порадувала босоноге школярство. Нi, це не дзвiн, а мої надiї бентежно запасмились надi мною i в менi. Вони тепло вихоплюють малого з подвiр'я на лебединi крила та й несуть через дiброви, села, рiки до того казкового мiста, де скiльки хочеш читай книжок i вчися аж на вчителя. Враз усе покращало бiля мене: i ясени з блакитнавими тiнями й зеленим шумом, i нагорблена клуня з чотирма вiтрами, i скрипливi ворота, од яких пiде в щось гарне моя дорога, i макiвки, що бринять i бринять на городi, i навiть ледачi гарбузи, що повдягали рiзнобарвнi сорочки та й, лежачи, вихваляються ними. А вулицею iде дядько Микола й питає: "Чи я сплю на пнi, чи дрiмаю?" Я йому показую зуби й кажу: "Не сплю i не дрiмаю". А вiн допитується: "Чого це ти такий?" А я вiдповiдаю: "Який є, такий i є". То пiсля цього чоловiковi хочеться знати, яким я буду. А я цього не знаю, i дядько Микола каже, що в таке врем'я треба дивитись уперед. Я й дивлюся вперед, як сонечко вiдкочується од землi, й питаюся, чого дядько Микола не купує лошат. - Нiяк не можу в самiсiньку точку пiдiбрати масть. А я знаю, що не масть головне, а що в дядьковiй кишенi ще не висвистiвся вiтер, i регочу, а дядько знає, чого менi смiшно, й собi посмiхається. А над нами гуде дзвiн, i вище нього летять лелеки, а бiля нас шелестять ясени i макiвки, а пiд ногами сонце смикає за поводи тiнi, - i все це зветься вересень, перший день до школи. Всмак погомонiвши з дядьком, сторч головою лечу до хатини. В клунi я мало не поздоровкався з стовпом i, розпашiлий, зупиняюсь на порозi, бо саме дорогу перегородила мамина кочерга. - Що? Десь горить? - питається вiд печi мати. - Дзвiн! - вiдповiдаю одним словом i заклопотано хапаю своє школярське добро, що вже лежить на пiдвiконнi. Мати ставить у куток кочергу, дивиться на мене, усмiхається i зiтхає: - От i дочекалися свята. - А ви думаєте! - кажу гордовито i вкладаю в полотняну торбину книжки, зошити, лiнiйку i коробку вiд сiрникiв, у якiй лежать пера, а до шиї приладжую мотузочок, до якого ув'язаний олiвець. У тi часи путящий, що не викришувався, олiвець був цiлим скарбом, тому його так берегла дiтвора. - То я, мабуть, i пiшов. - Квiти ж вiзьми вчительцi, - пiдходить мати до столу, на якому лежать i стiкають росою чорнобривцi, гвоздики, айстри й майори. Я вагаюсь: брати їх чи нi, бо в нас до школи приносять квiти лише дiвчатка. Це їхня, а не хлоп'яча справа. I водночас страх як хочеться чимсь подякувати своїй учительцi. От вiзьму букет i зненацька подам їй iз-за спини. А в цей час до хати заходить тато. Вiн оглядає мене так, неначе я з мiсяця звалився, ще й каже повернутися перед його оком. - Це ж для чого вам? - придивляюся до того батькового ока, що найбiльше назбирує насмiшку. - Пригодиться, - каже тато. - Хочу надивитися, який ти є. - Давно бачили? - показую зуби, вихитуюсь на мiсцi, а на менi погойдується олiвець. Тато пiдходить до скринi й виймає звiдти приплюснуту, схожу на пiвкоржа шапочку, її вiн дiстав десь, мандруючи по Херсонських степах. - Ось тобi подарунок, сину. З пiдозрiлою цiкавiстю дивлюсь на цю блаватну, iз справжнiсiнького сукна шапочку й питаю: - I що воно таке, i до чого воно? - Це, вважай, австрiйський картуз - од вiйни залишився. Дуже гарне сукно. - Не хочу я австрiйського наголовника, хоч i з гарного вiн сукна. -А в чому ж пiдеш до школи? В шапцi рано, кашкет зносився, а бриль продiрявився. - Бiдному Савцi нема долi нi на печi, нi на лавцi, - кажу, не дуже й журячись, що нема чим голову прикрити, бо зима ще далеко. I раптом у моїй макiтрi спливає щаслива думка: впакую букет в австрiйську штукенцiю i непомiтно вручу його вчительцi. - Хай буде, тату, по-вашому! Батько насовує менi на голову шапочку з справжнього, пропахлого скринею сукна, збиває її набакир, трохи вiдходить i пiдхвалює мене: - I вирiс хлопець за лiто нiвроку, i кирпа в цьому роцi не взялася лускою. Гарний, гарний, шкода тiльки, що чуб потемнiв. - Потемнiв? I назовсiм? - Вважай, назовсiм. - I вже мене бiльше не будуть звати Пшеничним? - з жалем питаю батька, бо дуже подобається чути це прiзвисько i вiд своїх, i вiд чужих. - Напевне, не будуть. I так шкода стає, що вже щось кудись вiдходить вiд мене, притьмарюючи радiсть такого славного дня, - То я й пiшов, - зiтхаючи, кажу батькам. Вони перезирнулись, а тато поклав руку на моє плече: - Iди, сину, в щасливу годину, вчи ту науку, бо ми не могли, - i тепер уже вiн зiтхнув. - Ви, тату, не журiться, - пiдбадьорюю його. - Ви ж читати он як умiєте! - Та навчився ж, - ходив у школи аж до першого снiгу. За ворiтьми синє небо i другий дзвiн пiд ним одразу ж змили мою зажуру. Я, притулившись спиною до ворiт, вiдгорнув краї австрiйської шапочки, зробив з неї торбину, обережно вклав туди квiти й вистрибом подався до школи. Бiля попiвського саду неждано зустрiв нашу вчительку. Ось i вона побачила мене, i ласкава посмiшка обметала її уста i всi молодi зморшки навколо очей. -Добрий ранок, Насте Василiвно! - Добрий ранок, Михайлику. Як ти вирiс за лiто! - дивується й оглядає мене вчителька. - Либонь, хтось тягнув тебе за вуха вгору. - А чого ж, - не знаю, що сказати, а в душi радiю, що таки пiдрiс. Шкода тiльки, що голос нiяк не хоче грубшати. А вже б i пора! - Ось нате вам, - соромлячись, виймаю квiти з шапочки й подаю вчительцi. - От нiяк не сподiвалась, що ти можеш менi принести подарунок, - смiється Настя Василiвна. - Спасибi, Михайлику. - Я ще можу вам принести. - Як тато-мама? - Живi. - Що вони роблять? - Тато збирається жито сiяти, а мама - вибирати коноплi. - Ти ж пособляв їм улiтку? - Авжеж. I сiно громадив, i жито жав. - Ти жито жав? - аж побiльшали з подиву темно-сiрi виразистi очi вчительки. - А чого ж! Наше селянське дiло таке... - i осiкся, бо, мабуть, таки перехвалив себе. - I в'язати навчився? - Ярове можу, а на озиме ще не вистачає сили, - кажу я з жалем. Але це не применшує мене в очах учительки. - Молодчина, молодчина! А читав щось улiтку? - Трохи, - i вiд однiєї згадки посмутнiв мiй погляд. - Щось страшне було? - одразу догадалась учителька. - Страшне. Як печенiги розрубали в степах Святослава i почали пити вино з його черепа. - А скiльки тепер новiтнi печенiги розкидали в степах черепiв! - i собi зажурилась учителька, - Бiжи, Михайлику. Бiля школи вже гамiрно й весело. Пропеченi за лiто школярi гомонять-гудуть, мов глечики на вiтрах, ляскають один одного долонями по руках i плечах, допитуються, чий батько швець, щоб якомусь необачному колiном дати стiлець, i мiряються силою. Смiх злiтає то з одного, то з другого гурту й закiнчується бiля огорожi, де обривається гра у довгої лози. Дiвчатка, ставши в коло, вже спiвають "Подоляночку", а недалеко вiд них Петро Шевчик, сам лякаючись, розповiдає, як вiдьма внадилась до корови тiтки Софiї. Чорнявого гарненького Петрика дуже люблять дiвчата, а вiн завжди лякає їх рiзними небилицями. А он прямо на землi вмостився хитрун Цибуля, вiн грає в чiт i лишку i всiх пiдряд обiгрує. А за школярським гармидером, стоячи пiд чималим дзвоном, пильно-пильно слiдкує сивий гострозорий сторож, який умiє розминати i телячу шкуру, i школярськi вуха. В однiй руцi вiн тримає мiдний, натертий до блиску годинник, а другу вплiв у мотуз дзвона. Я повагом входжу на шкiльне подвiр'я, а ззаду на мої плечi вискакує Iван Пампушка. Вiн хоче на дурничку проїхатись до школи й, мов оглашенний, кричить у саме вухо: - Здоров, читальнику! Скiльки вiзьмеш за перевiз? - Двi копiйки без копiйки i копiйку здачi, - вiдповiдаю школярською примовкою, пригинаюсь - Iван сторчака летить на землю i хапає мене за ноги. Ми покотились клубком, а нас уже оточує школярня, i всiм стає дуже весело. Коли я пiдвiвся на ноги, в мою шапочку презирливо тицьнув пальцем в'їдливий Улян: - А що це в тебе? - Австрiйський картуз iз справжнiсiнького сукна, - кажу, не моргнувши оком. Улян вiдкочує краї шапочки, принюхується до неї i пiд смiх школярнi каже, що з цiєї австрiйської торби добре було б годувати коня. - А я й годую з неї Обмiнну, - кажу, щоб вiдвести вiд себе насмiшку. - Брешеш! - вiдрiзав Улян. - Ось подивись, - i сьогоднi годував! - показую дно шапки, в якiй лежить кiлька листочкiв i пелюсткiв од квiтiв. - Справдi! - не вiрить Улян, але вже не знає, чим ущипнути мене. Раптом бiля шкiльної огорожi верхи на конi з'являється дядько Себастiян. Поперед нього на сiдлi лежить якийсь чималий ящик. Ось голова пiдвiвся у стременах, скочив на землю i поперед себе понiс ящик до школи. Я вибiгаю назустрiч дядьковi Себастiяну, вклоняюся i питаю: - I ви до нас? -I я до вас, Михайлику. - Може, вчитися? - А що ти думаєш: з великою охотою сiв би за парту. Здоровлю тебе з першим днем навчання. - Спасибi. А що ви несете? - Дивись! - дядько Себастiян ставить на землю роздiлений на двi половини ящик, а в ньому аж висяює цiле багатство: одна половина забита пахучими, як цукерки, олiвцями, а друга - школярськими ручками. Я нiколи не бачив стiльки такого добра й розгубився перед ним. - Що, Михайлику? - кумедно пiдморгнув менi бровою дядько Себастiян: йому й самому приємно дивитися на цей скарб. - Де ж ви дiстали стiльки? - Аж у Вiнницi. - I що з цим добром будете робити? - Вiддамо учителям, а вони роздадуть учням. - Це, виходить, подарунок нам? - радiю я. - Подарунок вiд незаможникiв: ми не вчились, то вчiться ви, в люди виходьте! - Враз дядько Себастiян хмурить свою брову, пiд якою щойно тримав веселощi, i пальцем торкається до моєї шворочки на шиї. - А це, халамиднику, що за новина у тебе? - Яка ж це новина? Ув'язують школярi до шиї олiвцi, ув'язую i я. - То бiднiсть наша ув'язує! - гнiвається на когось дядько Себастiян, розриває мотузочок i вивiльняє од нього шию i олiвець. - Чуєш, Михайле, нiщо не повинно гнути людину чи висiти в неї на шиї: нi ярмо, нi ланпюг, нi хрест, нi навiть олiвець! Зрозумiв? Я тодi не дуже збагнув, чого дядько Себастiян так обурився на мiй мотузочок, здивовано принишк. А голова комнезаму вийняв з кишенi пiджака спочатку якусь книжку, потiм олiвця, що теж пахнув цукерками, i простягнув менi. - Ось тобi вiд мене. - Може, не треба? - засумнiвався я. - Чого це не треба? Пиши на здоров'я. Я засмiявся. - Ти чого хихоньки справляєш? - пiд брову дядька Себастiяна знову прибилась веселiсть. - Чого? Я чув: пийте, їжте на здоров'я, а от щоб писати на здоров'я - не чув. - Iще почуєш, - маєш час. Всякi паскудники он таке пишуть, що й здоров'я, i навiть життя забирають у людей. А нам треба писати тiльки на здоров'я людям. - Дядьку Себастiяне, що то за книжка у вас? - Полiтграмота. - Полiтграмота? Це ж про що? - Як тобi сказати? - зiбрав на високому чолi з пiвдесятка зморщок. - Ось космографiя - це наука про те, що робиться на небi, а полiтграмота - що треба робити на землi. Вiзьми собi на днину, може, щось учитаєш, - дядько Себастiян дав менi книжку, пiдхопив ящика з школярськими скарбами й пiшов до вчителiв. Мене одразу ж обступили школярi, розглядаючи i олiвець, i нову книгу. - Везе ж декому, - заздрiсне говорить Улян i так само, як нещодавно в шапочку, тицяє пальцем у книгу: - I що то за штука - полiтграмота? Знаєш, чи де там? - То чом не знаю? - вiдповiдаю запитанням на запитання i пускаюся берега: - Є двi найвищi науки - космографiя i полiтграмота... - Чим же вона найвища? - Сам подумай своєю головою: просто "грамота" є звичайна грамота, а тут ще попереду стоїть "полiт", тому вона i є високою наукою. Це пояснення задовольняє i Уляна, i мене, i школярiв. А щоб зовсiм не забрехатися, я швидко вскакую в школу, i тут мене в коридорi стрiчає Люба. - Михайлику, це ти?! - дивуються i чогось так радiють її карi очi, що й мої починають усмiхатися. - I ти вже прийшла до школи? - не знаю, що сказати їй. - Я перша прийшла, - i обертається так, щоб добре видно було її сережки, що скульчились собi й дрiмають на темних мочках вух дiвчинки. - Все боялася, щоб не спiзнитися. - А може, ти хотiла всiм сережки показати? - Безсовiсний, - вiдстовбурчує вузликом рожевi уста, але одразу ж перестає гнiватися i таємниче каже: - Я тобi щось принесла. Знаєш що? - Звiдки менi знати. Коридором пробiгає Цибуля. Вiн нагло зупиняється бiля нас, нахабнувато заглядає менi i Любi в очi й багатозначно каже: "Ги". - Ти чого? - одразу накостричився я. - Бо щось знаю, - хитро дивиться на мене й Любу. - От розкажу всiм хлопцям. - Що ж ти, чаполоч болотяна, розкажеш? -скривджено забринiв Любин голос, а сполох тiнями затрiпотiв у її очах. - Що? Цибуля вдоволено засмiявся, показав нам язика: - Що захочу, те й розкажу. Ще рано декому задивлятись одне на одного. Образа, обурення i гнiв зiрвали мене з мiсця. Я щосили хапаю язиканя за барки й навiть дивуюся, як вiн, опецькуватий, затрясся в моїх руках, а з його кишень почало сипатись вигране добро: жолудi, стрiлянi гiльзи, старi пера, огризки олiвцiв i олов'янi пломби. Оце добро, певне, i врятувало нас вiд бiйки в перший день навчання. - Пусти! - раптом заскиглив Цибуля. - Он розчавиш перо. - А набрiхувати будеш? - Н-не буду! На дiдька ви менi здались. Уже й пожартувати собi не можна. Я випускаю Цибулю. Вiн швидко визбирує своє добро i знову бiжить на подвiр'я. Чи ж буде вiн там розповiдати брехнi? Люба зневажливо подивилася йому вслiд i довiрливо сказала менi: - Ти, Михайлику, не журись. Що нам вiд такого заводiя чекати? Ось пожди мене трошечки, - я зараз! - Вона прожогом кидається до свого класу й незабаром повертається, щось ховаючи за спиною. - Здогадався, що в мене? - Де там. - Дивись! - i Люба простягає менi кiлька зошитiв у барвистих обгортках. - Це твоїi. - Чого ж вони мої? - А хто рвав липовий цвiт? - То ж я тобi так пособив. Та й скiльки його нарвав. - От якраз на цi зошити i нарвав. Я хочу, щоб усе було по-чесному. Вагаючись, беру зошити: - Тодi спасибi. - Пиши на здоров'я, - точнiсiнько, як дядько Себастiян, каже Люба. Чи, може, вона почула вiд нього цi слова? - То заробила ти срiбного карбованця? - Таки заробила. Михайлику, а завтра пiсля школи пiдемо по гриби? Я найшла таке мiсце - однi боровики, i тугi, наче камiнцi. Моя мати уже насушила кiлька в'язок. Пiдемо?.. Чи тепер тобi вже не з руки? - Чого ж, пiдемо. - То й добре, - чого нам боятись пустобреха... У цей час задзвонив дзвiн уже на урок. Ми кинулись до своїх класiв, що гудiли, неначе вiтряки. I от на порозi стає наша учителька. Вона так несе усмiх, що, здається, посмiхається кожному з нас. А слова її й досi, через сорок рокiв, обзиваються моєму привечiр'ю: - Дiти, ви всi пiдросли на сонечку i дощах, а тепер будемо рости за книжками, бо багато-багато чого, дуже цiкавого, нам треба узнати... Другого ранку я рубав мамi дрова, коли чую - нашi ворота скрип та скрип, скрип та скрип. Оглядаюсь, а на воротах стоїть Люба в святешному одязi, розгойдується собi й усмiхається менi. - Ти чого, дiвко, гойдаєшся? - вганяю сокиру в колоду i йду до ворiт. - Бо на ваших воротах гарно вигойдуватися, - вони скриплять у кiлька голосiв, а нашi мають лише два голоси. - I дослухалась! - Скiльки я чув скрип наших ворiт, а нiколи й не подумалось, що вони мають кiлька голосiв. - Ти й сьогоднi першою в школу прийшла? - Я сьогоднi, Михайлику, в школу не йду, - каже таємниче, а погляд її аж зорiє. - I по гриби ми сьогоднi не пiдемо. - Це ж чого? - Бо вчора до тiтки Василини приїхав головний над спiваками, i вiн нас на кiлька день забирає до Вiнницi. - I ти їдеш? - обiзвався жаль у мене. - Їду, Михайлику. Я там справжнiй театр i трамвай побачу. Це я прибiгла попрощатися з тобою. Вже пiдвода на шляху чекає мене. - Ти ж скорiше приїжджай. - Це вже як головний над спiваками скаже. Так хочеться побачити мiсто. Там нi в однiй хатi немає каганця - скрiзь електрика свiтить. Прощавай, Михайлику. I вона, погойдуючись, мов очеретинка, пiшла назустрiч своїй долi, бо настало таке врем'я. РОЗДIЛ П'ЯТИЙ День тепер куций, мов заячий хвiст. I все одно менi так добре в ньому, що й не кажiть, а особливо тодi, як вислизнеш iз хати - i на ковзанку. Ось там уже розкiш i воля - до самої зорi! Якось веселiше стає навiть од згадки, як пiд тобою гуде i посвистує лiд; ну, а як опiсля, коли дибуляєш додому, гудуть ноги, - краще не згадувати. Коли я з ковзанами збираюсь на рiчку, мати каже, що з моїх очей сиплються iскри. - Е? - не вiрю я. - Поглянь у дзеркало. I хоча знаю, що мати говорить з насмiшкою, одначе весело кривуляю до стiни, в яку вмазано товсту друзку отого дзеркала, що було до революцiї в панiв, i в ньому бачу лише свої осмiхненi очi, нiс i кiнчик язика, якому чогось тiсно за зубами. - То сиплються iскри? - Ще й як! - вiдповiдаю жартом на жарт i починаю обома руками обтрушувати свитинку, щоб вона часом не загорiлась. Вiд цього на материнi вуста теж умощується смiх, а я кажу, щоб вона не журилася мною, шапку на голову - та й до клямки, ще й пальцем видзвонюю на нiй пересмiшку над клямкарями: ключ - клямка, ключ - клямка! - Тiльки ж не пiди, неначе рак по дрiжджi, - застерiгає мати, щоб я не длявся. - Бо ти i зорi, i мiсяця дочекаєшся на ковзанцi. - А менi й з мiсяцем добре! Вiн такi дорiжки вистеляе по льоду! - Бачу цi дорiжки й тiнi верб на них, що витуманюються та й витуманюються з прозорої криги. - Тiльки пам'ятай, що тобi за цi дорiжки тато скаже. - Мушу пам'ятати! - безтурботно вискакую в клуню, та й колесом по току, та й у двiр - i одразу опиняюсь аж у самiй серединi дня! А як тобi хороше, коли знаєш, що стоїш точнiсiнько посеред дня! Тодi все здається кращим i сам нiби вартнiшим стаєш. А є ж такi, що й досi не вiдають цього i мають менше радостi од свiту... Блакитний iз памороззю цвiт б'є менi в очi, i вони не знають, що їм робити: чи засмiятися, чи скинути кiлька сльозин. З того чи якогось iншого дива-радостi я хвацько нагогошив свою шапку, крутнувся дзигою на мiсцi, вдарив закаблуками гопайчоса, ще й заспiвав: Вербовая дощечка, дощечка, Там ходила Настечка, Настечка. Пiсня одразу наблизила до мене весну, i ставок iз вербовою дощечкою, i Настечку над водою, i зорi у водi - усе те, в чому я живу. "Так-так-так", - бадьоро обiзвалася на пiсню качка з перебитим крилом та шкутильг-шкутильг, чекаючи вiд мене поживи або ласки. А ще вона дуже любить, щоб iз нею щось гомонiли про життя. I що не скажеш їй, вона буде пiдтакувати i притиратись до тебе здоровим крилом. Тiльки, на жаль, качка вже почала старiти, i не всяка їжа йде їй на здоров'я. От якось пiд осiнь ковтнула великого жука, а вiн застряг, не дiйшовши до вола. Качка боляче стрепенула крилом, якось безнадiйно пiдвелася вгору i звалилась на спину. А пiд пiр'ям шиї було видно, як там уперто борсався жук. Потiм, заточуючись, качка пiдвелася, сумним оком поглянула на свiт, присоромлено забилася в закуток, i цього дня не чули її бадьорого притакування... Я дивлюсь на птицю й питаю її: - Правда, сьогоднi гарний день? Так чи не так? "Так-так-так", - радiсно погоджується качка i пiдiймає вгору потрiсканий од старостi дзьоб. Вiд цiєї розмови навiть Обмiннiй стає весело, вона, мотнувши головою, ошкiрює зуби i каже "Ги-ги-ги!" "Ги-ги-ги", - обзивається у третьому дворi її молодша подруга, що саме розжилась на звiздочоле, з зовсiм блакитними очима лошатко. А от з-за дровiтнi, мов навiжений, вискакує блохотрус Рябко i з розгону кидає переднi лапи на мої плечi. Я кулаком даю йому "бокса", вiн вiдповiдає головою i лапами, i ми одразу обоє опиняємось у кучугурi: сторож - зверху, господар - знизу; вiд цього Рябко має бiльше радостi, анiж я: вiн, жируючи, повискує, крутить хвостом, смiється, пританцьовує, ще й лiзе цiлуватися, а я лише боронюся вiд нього i снiгу i нiяк не можу вивернутись зiсподу: вхоплюся за снiг - м'який, вхоплюсь за Рябка - вислизає. - Ой, нема, таки нема кому бити цього пошкодерника, - чую знайомий в'їдливий голос, i вiн мене враз ставить на ноги. Посеред вулицi iз кужелем в руках зупинилась тiтка Марiйка, жiнка дядька Володимира. Про це скупе подружжя кажуть, що вони обоє рябоє. По-старосвiтськи навхрест пов'язана двома хустинами, молодиця зараз трохи схожа на лицаря в шоломi. Вона й кужiль тримає, наче воїн списа. Налюбувавшись мною, тiтка пiдходить до ворiт i докiрливо хитає головою: - То скажи пiсля цього, чи вийде з тебе сякий-такий господар? - А чому й не вийде? - обтрушуючи снiг i Рябкову шерсть, дивуюсь я i не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тiточку, яка нiколи не проспить нi чужої, нi своєї грушки в попелi, а бiднiших, не жалуючи й нас, називає голодрабами, злиднями й комзлиднями. Мене ж, пiсля того як я придбав зайченя, вона довго звала зайчопасом. Це ж треба видряпати таке дошкульне слово! - Хiба ж господар отак буде глумитися над своєю одежиною, отак жлуктити її в снiгу? - Е, тiточко, а хiба ви не знаєте, що снiг надає одежинцi чистоту й приємний блиск, - згадую прочитане в якомусь давньому журналi. - Що-що? - спочатку дивується тiтка Марiйка, дивиться на свiй виношений, уже без блиску, сачок, а далi зневажливо вiдкопилює м'якi, з шафранистою окантовкою губи: - Що той блиск, коли головне - мiцнiсть. Ось так треба думати, господарю! - переможцем дивиться на мене, а з її хитрих горiхових очей от-от капне весела олiя. - Чи так, чи не так - не скажу: чого не знаю, того не знаю. - Я хочу здимiти з двору, але балакучiй тiточцi, в якої, кажуть, язик не має спочинку i в снi, неодмiнно хочеться чимось в'їсти меншого. - То не знаєш? Так-так. I який же пiсля цього буде з тебе хазяїн-господар! I що ти знаєш, опрiч писати-читати? - допiкає до живого, бо вона затялась на тому, що наука для бiдних - це чужа худоба i свiй батiг. - Еге, чого я тiльки не знаю! - одразу поважнiю, прикидаючи в головi, що тут мене голiруч не вiзьмеш. - Скажи, скажи, причудо, може, й ми щось будемо знати про своїх сусiдiв. - От лишень лiчiть! - загинаю великий палець на руцi. - Читати - вмiю, писати - знаю, шарувати - теж, пiдгортати - так само, рубати-колоти дрова, боронувати, за плугом ходити, молоти на жорнах, товкти в ступi - знаю i полiтграмоту - також. А на бiльше - не вистачає пальцiв. Але не мої чорнилом завазьканi пальцi, а полiтграмота доконала тiтку Марiйку. - А що воно таке - ця полiтграмота? - запитала збентежено, усi її зморшки втихомирились,