рпалком руки, - знову взявся за снаряди, бо людям треба було орати землю. Щоправда, тепер дядько Якiв химерував над снарядами не в кузнi, а на городi, бо якби знову щось трапилось, - шкода було б кузнi i особливо нового ремiнного мiха в нiй... Багато рокiв тому, коли тато був ще парубком i працював у лiсах князя Кочубея, дядько Якiв позичив у нього на господарювання тридцять карбованцiв., Але тепер дядько засумнiвався, чи варто йому повертати цi грошi. П'ять карбованцiв вiн принiс одразу по приїздi батька, поклав їх на стiл i заговорив не так до рiднi, як до дрiбної голови дрiбного царя: - Ось вам, брате й братова, золота п'ятiрка, хлiба собi прикупите чи щось на господарство. А як далi нам рахуватись, - сам не знаю; трудне це дiло: за царя були однi цiни, тепер - iншi. - Не таке воно й трудне, - сказав тато. - За царя корова коштувала в нас тридцять карбованцiв, i тепер - тридцять. - Справдi? - здивувався дядько. - Треба якось пiти на ярмарок звiрити цiну, - вiн поспiхом почав збиратися додому i пiсля не заходив до нас. - Все цiну звiряє, - насмiшкувато казав тато, коли заходила мова про давнiй борг... Тепер дядько Якiв не ховає своїх вузькуватих очей, i в матерi прокидаються надiї. - То як ви проживаєте в цих хоромах? - гупає дядько Якiв промерзлими чобiтьми. - Призвичаїлись навпомацки ходити? А чого долiвка осiла - не вiд багатства? - Та нi, вiд злиднiв. Вони вночi гарцюють по хатi i все питають, коли ти прийдеш i потрясеш калиткою, - оживають бiсики в батькових очах. - Щось ти, Якове, дуже веселий сьогоднi. Обдурив когось? - А щоб тебе! Пiзнаю свого правдивого брата, - засмiявся дядько, i засмiялись на його виду усi вiспинки. Але чоловiк не журиться ними, а iнодi з усмiхом i каже: - Мав собi колись нiчого обличчя, та дiдько пiдлатав його решетом. - То звiдки до тебе радiсть прийшла? - насмiшкувато допитується тато i навiть на мене дивиться веселiше. - Питаєшся, звiдки радiсть прийшла? От з цих шести пальцiв, - простягнув брат братовi обидвi руки. - Хоч вони й сироти, а не зледащiли, i щось у них таки є. Сьогоднi прискочили до мене з Лiтина, щоб я поворожив бiля нового млина. Там, кажуть, до мене якийсь навiть iнженер порався i нiчого не зробив. А хтось i здогадався послати за Яковом! - Дядько аж пiдростає посеред хати. - I як? - усмiхнувся тато. - Таки полагодив! - завзято гупає чобiтьми дядько Якiв. - I за неповний день заробив дурнi грошi - аж десять карбованцiв срiблом. Ще й могорич поставили. - Аж десять срiблом?! - не повiрила мати. - Перелiчiть! - Дядько повагом виймає з кишенi чорну, мов кротеня, калитку й величним рухом кидає на скриню. - Бери, Панасе, на корову! Вiд цього дива у матерi випав починок з руки, i вона, певне, вже побачила в торзi свою корову. - Спасибi, Якове, спасибi, - зникають бiсики з батькових очей. - А я вже грiшив на тебе. - I варто було, - смутнiє дядько. - Багато, ой, багато лепу наросло на моїй душi, iнколи й вимиваю його, а до кiнця вимити не можу... От сам скажи: нащо менi було забирати батькову катрагу? Хiба своєї не маю? Так нi, змiзкував забрати i залишив рiдного брата з однiєю клунею, ще й копiйку його хотiв утаїти. То не батожити мене за це? От сьогоднi я каюся, а завтра знов таки за це саме вiзьмусь. - То скрути свiй норов, Якове, поки вiн тебе не скрутив, - з жалем глянув батько на брата. - Не можу скрутити його, - аж зiтхнув дядько. - Вiн, клятий, мiцнiший за мене. - I чого? - Чого? - ще бiльше звiузив чоловiк очi, а вiспинки на його виду поглибшали. - Бо ношу страх бiля серця. - Ви носите страх бiля серця?! - не повiрила мама. - То як же ви снаряди розбираєте? - Що снаряди! - поглянув кудись удалину дядько Якiв. - Є страшнiше за них. - Що ж воно? - Страшнiше - мужицька старiсть, отой день, коли тебе не захочуть слухати нi твої п'ять пальцiв, нi твiй цурпалок, коли ти станеш нiкому не потрiбним трухляком, а з куткiв на тебе забликають злиднi. Того й вириваєш, i тиснеш кожну копiйку, i ховаєшся з нею, наче злодiй, а вона ж, гидомирна, й несе тобi тiльки паскудство, невiдчепно дрiбнить i мiзки, i душу. Добре знаю, що треба жити по правдi. Але знаю i друге: роби по правдi - очi вилiзуть. Того й бредеш помiж двома берегами, рятуючи тiло i топлячи душу. - Дядько сумно подивився на мене. - Може, вони, дiти, не зазнають нашого проклятого варива, а знайдуть кращу долю. Про це тепер бiльшовики i в газетах пишуть. Що ти, школяре, скажеш на таке? Зачудований i вражений дядьковим словом, я не знаю, що вiдповiсти, i за мене заговорив тато: - Яка йому випаде доля - нiхто не вгадає, тiльки знаю: буде вiн жити по правдi, не побреде мiж двома берегами, - батько пiдiйшов до мене i так поклав менi на голову руку, що я й досi чую її тепло. - Так, сину? - Еге ж, - вдячно дивлюсь на тата i вже дивуюсь, як вiн може iнколи сварцти, а то й замахуватись на мене ремiнцем. Дядько Якiв недовiрливо похитав головою, хмикнув: - Коли вiн здумає жити по правдi, то хай загодя житню солому припасає. - Це нащо йому такий торг? - сполохано озвалася мати. - За правду з усiх усюд доведеться падати йому, то на такому дiлi солома трохи пособить. - Який ви. Якове, недобрий, - зiтхнула мати. - От бачиш, я правду сказав, а ти вже й накостричилась. I так усякий костричиться, бо кожен чоловiк - вiд Iвана й до царя - має в душi такi недомiрки чи закапелки, в якi не хоче й сонця допустити, не те що когось iз правдою. От проживає у нашому селi один чудило, як святий, Себастiян, значить. Нiчого не скажеш про нього, правдою живе. А що вiн має з цього? Iдею i шинелю? I що виходить у нього? Деякi дядьки нахваляються йому хату спалити, а дехто навiть з начальства без солi з'їв би його. - Це хто? - Хоча б наш начальник мiлiцiї. Себастiян в'їв його прилюдно, а вiн Себастiяна де може, там i пiдгризає тихцем, ще й iдеями своє паскудне вариво прикриває. Багато в свiтi є таких, як Юхрим Бабенко, - вони б усе сонце забрали собi, а iншим одну тiнь залишили. Правда - вона як слово боже: слухай її, когось повчай нею, прикривай нею, мов одяганкою грiшне тiло, а роби, як життя крутить свої стежки. - Пiзнаю тебе, Якове, усього, з непотребом твоїм, як на долонi, бачу, - похитав головою батько. - А я й не криюсь iз своїм непотребом, а живу краще тебе. Отак було та й, мабуть, буде: залiзо легше кується, чим людський норов. Подивись, Ганно, чи не розмерзлося пиво. Вип'єш зi мною, Панасе? - Краще б з тобою рогатi пили! - Люблю характер свого брата! - засмiявся дядько Якiв. - Ти все життя будеш iз цим характером пiсний кулiш сьорбати. А менi чогось нiяк не хочеться, навiть при новiй властi, iти у святi, - там нi випити, нi пiдморгнути якiйсь молодицi. Через них не попаду я до раю... Ех, дядьку Якове, моя талановито-безталанна рiдня! Менi й досi шкода не так вашої покалiченої руки, як скалiченої душi... Два ковалi має чоловiк бiля свого серця: один кує срiбнi струни, а другий - iржавi грати захланностi. Не перемiг, дядьку Якове, ваш перший коваль другого, дрiб'язок буденщини проiржавив вашi струни, притуманив добрий ковальський вогник. Менi жаль i його, i вас. I все одно я з подивом i вдячнiстю згадую тi лемешi, якi ви кували з самої смертi - з тулубiв снарядiв. Прямо над нашими ворiтьми стоїть зiрниця, а повз ворота проходять люди i час. Як вiн iде - це найбiльше видно по наших ясенах, по тому, що вони тримають на собi - чи весняну росу, чи зеленi шуми, чи осiннiй смуток, чи зимовi хустки. Iнодi, коли я сплю, час приходить i до мене, постоїть-постоїть бiля узголiв'я та й злегка потягне за чуба малого, щоб вiн пiдiймався угору. Отак я й росту! Це теж говорить моя мама. А що час буває добрим i недобрим - знаю сам... Сьогоднi вiн веселив батькiв i печалив мене. Срiбло дядька Якова не принесло менi радостi, бо тато й мама вирiшили, що тепер, якщо знайдеться покупець на Обмiнну, можна буде купити корiвку- - То ви хочете продати Обмiнну?! - аж скрикнув я, почувши таке. - А що ж маємо робити? - Не збувайте її, - затремтiв мiй голос, а в хатi стадо зовсiн тихо. - Не ми її продаємо, злиднi нашi продають, - через якусь хвилину сумно сказав батько. - Ось винеси їй востаннє обмiшки, та й уже... - Тату... - Помовч, Михайлику, без тебе клопiтно. I я замовк, але так менi стало важко, що й не кажiть. Яка не є наша Обмiнна, а жаль її: скiльки тих лiсiв об'їздили разом, скiльки було безсонних ночей, рiзних пригод i незгод. Погано спалося цiєї ночi, до мене увесь час наближалися великi темно-синi очi нашої i вже не нашої коняки, озивалося її занепокоєне iржання. Я кiлька разiв прокидався, дивився на мiсяць, що сумував у самотинi, i знов неспокiйно засинав. Удосвiта я напоїв Обмiнну водою з туманцем, що i взимку чаїться у нашiй криницi, i, зiтхаючи, вивiв її з клунi у двiр, де на снiг рожевими калюжками лягли мерехи свiтанкової зiрницi. Руками й щоками я прощаюся з конякою, i вона, видно, почула мою печаль, притулилася до мене м'якою старечою губою i сумно-сумно заiржала. - I худоба щось чує, - зiтхаючи, пiдходить до нас закутана матiр, що теж зiбралася на ярмарок. Як же без неї батько може купити корiвку? - От, Михайлику, вважай, i нема в нас Обмiнної. - Хоч ви не кажiть такого, - навивається смуток на очi. - I менi жаль, та що зробиш. Незабаром до ворiт пiд'їжджає дядько Трохим з батьком, i наш невеликий двiр повниться гомоном. Дядько Трохим з усiх бокiв починає оглядати й теребити Обмiнну, а тато не втримує насмiшки: - Дивишся, чи не обернулась перед торгом на коня? Дядько хотiв було насупитись, але передумав i посмiхнувся отими карими очима, в якi звiдкись захопив такi золотi обiдки-перснi, що вони аж приворожували жiноцтво. "Ти ж, коли йдеш на люди, прикривай свої перснi повiками!" - не раз наказувала йому жiнка. - У вас горiлки нема? - питається дядько Трохим, не вiдсїупаючи вiд Обмiнної. - Пiдпоїти треба її. - Пiдпоїти коняку? Та що ви, Трохиме? I для чого це? - дивується мати. - Горiлка дає блиск очам i на якийсь час молодить коня, - зi знанням справи пояснює дядько Трохим, який дуже полюбляв товктися по ярмарках. - А зуби вона теж молодить? - пiдсмiюється тато. - А зуби їй треба було б почорнити, бо, коли в коня чорнi зуби, - i лiверант (* Баришник.) i рокiв не взнає. - Так у неї уже на головi посiялась гречка* (* У старого бiлого коня з'являються пучечки чорного волосся, а в чорного коня - бiлого. Це волосся зветься гречкою.). - А гречку треба пофарбувати. - Багато чого їй треба, то не будемо тратитись нi на фарбу, нi на горiлку. - Дiло хазяйське, - посмутнiв дядько Трохим, який умiв пiдпоювати коней, а пiсля такої роботи не забував i про блиск у своїх очах. Уже зовсiм розвиднiлось, коли ми вибралися за село. Звiдусiль їхали i йшли на ярмарок люди, i спереду, i позаду порипував снiг, озивалися голоси, а дiвчата всю дорогу притрушували смiхом, i, прислухаючись до них, старi липи осипали блакитну паморозь. Бiля перехрестя ми наздогнали дядька Володимира. Вiн так тягнув за собою залигану корову, наче збирався посадити її собi на плечi. - Володимире, не скрутiть їй в'язи, - обiзвався дядько Трохим. Скупар блиснув лихим оком, але дядько Трохим не вiдстав вiд нього: - Володимире, садовiть її на плечi, а то вона вас на роги посадить. - Є й безрогi, що на роги садовлять, - нарештi похмуро обзивається дядько Володимир. - А скiльки за корову правите? - Усi грошi. - А молоко вiд неї, Володимире, хоч на Великдень бачили? - Краще б я тебе, такого, безклепкого, не бачив. Але дядько Трохим не гнiвається, а смiється i вже нацiлює очi на узбiччя: - Ось подивiться на танець! Там, бiля липи, мало не плачучи, стояла тiтка Дарка, а за пару крокiв од неї, мов навiжений, крутився i пiдскакував пiдгонистий пiдсвинок. - Дарко, вiн у тебе карапет чи польку-бабочку розучує? - запитав тато. - Ох, i не питайте, що ця холера витанцьовує, - аж застогнала жiнка. - Купила ж на свої грошi нещастя. Думала, кабанчик, а вiн - кнорус. То кум напоумив перед торгом залити його горiлкою, а вiн що витворяє! - Жiнка вдарила кноруса хлудиною, той з переляку зробив пару карколомних стрибкiв, осiв на заднi ноги, кувiкнув i здивованими червоними очима поглянув на господиню. - Вiн у тебе i на сценi змiг би виступати, - засмiявся тато i багатозначно глянув на дядька Трохима. - Свиням горiлка не так iде на душу, як коням, - пробубонiв дядько Трохим. - От не знав досi, що й свинi мають душу, - пiдсiк тато дядька Трохима i покивав рукою тiтцi Дарцi: - Повертайся, жiнко, додому та протверези свого танцюриста огiрковим розсолом. - Так, напевне, й доведеться зробити, - сумовито погодилась жiнка. - Пропав торг, пропала й горiлка. А щоб тобi, сякий та не такий!.. I де тiльки того люду береться на ярмарку?! I як вiн не загубиться в отiй рухливiй кашi, що розбухає, коловоротить, гуде, смiється, торгується, марнословить, озивається iржанням коней, ревiнням волiв, дзвоном залiза, горшкiв i струнами лiрникiв? I чого тiльки тепер нема на ярмарку?! I кожухи нижче п'ят, щоб за собою промiтали снiг, i коротенькi, обшитi смухом кожушки для дiвчат i парубоцтва, i свитки, i киреї, i чоботи рiзних фасонiв, i постоли, якi смiються усiма зморшками, i шапки, як стiжки, i такi вкороченi, що й з вухом не поздороваються, i рукавицi, i ногавицi, i циганськi сережки з червонного золота, i перснi пiд золото. I все це саморобне, зi своїм мудруванням i хитруванням. Є тут i фабричнi сукна: англiйськi, французькi, нiмецькi, австрiйськi, - усi вiдбитi в завойовникiв; купують їх не так статечнi люди, як фертики-вiтрогони i писарi, що хапаються за хвiст моди i цим показують увесь свiй розум. Навiть какао в нас є! Захопили дядьки це добро на станцiї Жмеринка, вигрузили з чужинського ешелону, привезли додому, нюхають, як тютюн, i не знають, що воно за дивина: чи перець пахучий, чи щось iнше. А жiнки здогадалися, що то за-гранична глина, розколотили її водою та й почали пiдводити призьби. А який iз цього толк? На це мастiння, мов навiженi, накинулися свинi й почали з деревом обгризати призьби. Але тепер i в нас довiдались, що воно за какао, та подивляються на нього зневажливо. I коли хтось вередує з їжею, насмiшкувато запитують: - I що ви будете споживати: какао чи хляки? А якої тiльки олiї нема в нас! I соняшникової, i льняної, i конопляної, i з рапсу, i з кользи, i з рижiю, i з маку. I така вона, кажуть, корисна, що допомагає навiть тим, у яких чогось не вистачило олiї в мiзках. А от краму на ярмарку мало, i вiн кусається - дуже дорогий. Саморобне полотно тепер замiняє хлiборобу крам. Над дорогою прямо рiзнокольоровими пагорбами пiдiймаються горшки, миски, полумиски, глечики, ринви, макiтри, i жiнки руками вибивають iз них передзвiн. - Хiба це горщик?! - вихваляє гончар якiйсь мелодицi своє череп'я. - В ньому бiльше дзвону й приварку, нiж в iншiй головi... - Ось Варвара, що нiч обiрвала, а день доточила! - показує маляр жiноцтву молодюсiньку веселооку в стрiчках Варвару, що зовсiм не схожа на святу. - Чого ж твоя Варвара в стрiчках? - пiдозрiло допитується немолода жiнка. - Бо вона ще не дожила до ваших рокiв, їй теж хочеться подiвувати... - Берiть, чоловiче, дешевше за кадуб. - Нiяк не можу дешевше, - впирається статечний бондар з вусами Тараса Бульби. Навколо нього, як вояцтво, стоять великi кадуби, бочки, бочата, а в них то зiтхає, то посвистує вiтрець. - Чого ж не можете? Чи вiн родив вас? - Та нi. - А може, вiн iз срiбла-золота? - Та нi, - тягне своє бондар. - То чого ж тремтите над ним? - Чого? Я в цьому кадубi, чоловiче, сiм рокiв ховався вiд жiнки, лише на восьмому дiйшли до згоди. Жаль за дешево прощатися, - собi дорожче коштує. - Га-га-га!.. На худоб'ячiй торговицi наша Обмiнна не привернула уваги покупцiв. Прив'язана до саней дядька Трохима, вона, похнюпившись, перетирала сiно i, очевидно, думала про людську невдячнiсть. Купцi зневажливо проходили повз її натрудженi роки i зупинялися бiля тих коней, що мали в очах не горiлчаний блиск. - Довго нам доведеться її водити по ярмарках. - На всякий товар є купець, - заспокоїв тата дядько Трохим. - Знайдеться i на Обмiнну. - Хоч би за неї десятку дали. - Може, i десятку дадуть, може, й на дев'яти зiйдетесь, та й вiсiм - грошi, - не журився дядько Трохим. - Головне, щоб свiжа копiйка забряжчала. А он i Володимир купцiв розганяє, - видко, загилив цiну, як за рiдну маму. Може, пособити йому? - Пособляй. Дядько Трохим пiдiйшов до скупердяги, перекинувся кiлькома словами i схопився обома руками за голову. Дядько Володимир хекнув, подумав, махнув рукою: мовляв, де моє не пропадало. Тодi дядько Трохим втиснувся в гурт i витягнув звiдти дядька Миколу, той пiдступив до корови, змiряв її лукавим оком i заговорив, як у цимбали заграв: Чуєте, люди добрi! Продається корова - не корова, а диво! Має вона чотири дiйки, два роги, один хвiст - i все доїться! В дiйках - молоко, роги збирають масло, а хвiст - жир. Покупцi одразу посунули до корови дядька Володимира, i навкруг нього зчинився регiт. До нас молодцювате пiдiйшов дядько Трохим. - То продасть Володимир корову? - запитав його батько. - Тепер продасть, якщо не передумає: Микола так її розхвалить, що й Володимир повiрить йому. Незабаром дядька Трохима, тата i маму добрi люди покликали запити могорич. - Як же ми всi пiдемо? - завагалася мати. - Чого ви, Ганю, журитесь? - знизав плечима дядько Трохим. - Залишимо тут Михайлика, i хай править за коняку всi дванадцять карбованцiв. Хiба ж ми надовго? Ти ж, хлопче, не продешеви! - блиснув на мене веселими золотими перснями i подався з батьками на могорич. Коли вони загубились у людськiй коловертi, я хотiв було на хвильку од скочити до кобзаря Демка, голос якого долiтав з другого кiнця ярмарку. Та в цей час коло саней, наче вкопаний, зупинився цибатий, у високiй шапцi селянин. Вiн здивовано дмухнув на свої вуса, вiддiлив од них два прокурених вiхтики, потiм обережно обiйшов навколо Обмiнної, хмикнув i запитав мене: - Вона ще жива? Такої насмiшки тато не вигадав би. Я сердито зиркнув на просмiшника й одвернувся. А покупець погладив коняку, провiв рукою по її головi, i - диво - Обмiнна не вишкiрилась, а стиха заiржала. - Таки жива! - ще бiльше здивувався дядько. На його прив'ялих щоках i пiд його вже роздвоєними вусами ворухнулася усмiшка. Хотiлося менi спересердя щось вiдрiзати йому, та якось стримався. - Хлопче, а скiльки цей одер править? - хитруватенько подивився на мене купець. - А нащо вiн вам? - Та думаю поставити його в рамку i любуватися. - Оце ж i ми робили. Покупець засмiявся i знову запитав: - То яку вiн цiну править? - Дванадцять карбованцiв. - То чого так дешево правиш? Чому не всi двадцять? - Це вже тата спитайте. - А де ж вiн? -Десь на ярмарку, - пожалiснiв мiй голос. Я догадався, що передi мною стоїть справжнiй купець, - Дядьку, ви думаєте купити її? - Таки думаю. Або що? - Я не радив би вам цього робити. - Що-що?! - витрiщився на мене цибань, вiдстовбурчив губи на пiваршина вiд зубiв, а потiм розреготався. - Оце наскочив на продавця! Такого ще не зустрiчав на своєму вiку! Кумедiя, та й годi!.. Йому це була комедiя, а менi - горе. - Чого ж ти не радиш купувати? - аж нависає надi мною покупець. Я оглянувся. Навколо ворушився, гудiв, бив у шкарубкi долонi, смiявся i видзвонював ярмарок, - йому байдуже було до моєї тривоги й смутку. - То чого ти не радиш менi бути вашим сватом? - нетерпеливиться цибаневi. - Скажеш чисту правду - куплю бублика. - Не треба менi вашого бублика. - Коли такий пишний, то як хочеш. Говори, що маєш казати. - Ви ж татовi не скажете? - Нащо менi на спiльника наговорювати? - правдиво дивується увесь вид цибаня. - Говори! - Стара вона дуже. - Стара, але здужала, - заступився за Обмiнну покупець. - Ви їй западинки пiд очима не заливали теплим воском? - А це для чого? - з острахом запитав я. Цибань пальцями поторгав у Обмiнної западинки. - Розвелось тепер хитрунiв, якi й коней пiдмальовують, щоб нашого брата обдурити. Ще яку вона має гандж? - Трохи кривоклуба... - Для робочої коняки - це не велика бiда. Ще що? - I вредна вона: кусає i хвицається. А швидко поїхати на нiй i не здумайте. - Спасибi, хлопче, утiшив. Ох i втiшив, - знову засмiявся купець, усяк обмацуючи мене здивованими очима. - I де тiльки ось такi продавцi беруться? Чи тебе, може, найняли вiдганяти купця? Саме на цi слова повернулися розчервонiлi батьки й дядько Трохим. Я одразу ж притих, поменшав, а купець насмiшкувато звернувся до батька: - Чим ви, чоловiче, свого рисака годуєте? - Золотими галушками, - не розгубився батько. - Воно й видно, що золотими, бо всi зуби проїдженi. А яка цiна йому? - Хiба дитя не казало? Купець пiдморгнув менi вусами, на якi напирав червоний, як перчина, нiс. - Дитя таке сказало, що вам треба ще доплачувати, щоб хтось узяв цього рисака. - Ой дядьку!.. - скривився я i одразу так подався назад, що мало сторчака не зарив. - Що ж мале напатякало вам?- вiрить i не вiрить тато покупцевi. А в того смiх аж горбаки на щоках вибиває. - Казав, що ваша коняка i стара, як Ветхий закон, i кусається, i хвицається, а швидко поїхати на нiй - нiчого й думати. - Оце дочекався помочi! - батько так зиркнув, що менi в очах i пiд ногами закружляв весь ярмарок. - Так-так, - нахмарився й дядько Трохим. - А ще й у школi науки проходить. То й бери такого на ярмарок. Покупець, аж перехитуючись од реготу, поклав руку на батькове плече: - Та ви, чоловiче добрий, не дуже й гнiвайтесь на свого дотепника. Все це я знаю краще за нього i за вас: кобила ж колись була моєю! - Вашою?! - зовсiм стали круглими очi в дядька Трохима, а по їхнiх перснях пройшов туманець. - Невже вашою? - Моєю! - добродушно засмiявся цибань. - Я ще якимсь пiдпилим дивакам продав iї за коня i пiсля того смiявся два днi й три ночi. Прокинусь i смiюся! - Веселий ви чоловiк, - не знає, що сказати, дядько Трохим. Батько ж вiд цiєї мови жвавiшає, а я починаю потроху оживати. А цибань, щось згадавши, пiдходить до Обмiнної, обнюхує її губи й питається: - Ви її горiлкою не пiдпоювали? - У нас не ваша вдача, - насуплюється дядько Трохим, а в тата ямка на пiдборiддi здригається, бере "соб" - на смiх. - Та ви не гнiвайтесь: хто кого не пiддурює на ярмарку, - приязно поглядає цибань на дядька Трохима. - На ярмарку ми всi потроху стаємо циганами. А з вами, надiюсь, сватами будемо. Га? - Може, й будемо. - Продав я колись оцю шкапину за десять карбованцiв, а тепер берiть дев'ять - i по руках. Треба ж хоч жiнку порадувати, що викрутив у когось свого карбованця. Як ви на сеє? - Хай буде так! - Батько вдарив рукою об руку дивацького покупця, а той теж ударив батькову руку й полiз до кишенi по калитку. - От люблю, коли якась комерцiя є! - нарештi розвеселився дядько Трохим i гримнув на мене: - Як же ти, отецький сину, мiг такого намолоти? Га? Я спiдлоба глянув йому у вiчi й вiдповiв: - Бо мене мiй тато вчили говорити тiльки правду. - Усюди, але не на ярмарку! -заграв очима батько. - В торгу i святi правди не кажуть, - неiнтересно торгуватись буде. Бублика хочеш? - Ой хочу! Коли можна - з маком! - Ще й з маком? - погрiзнiшало батькове надбрiв'я. - Дома я тобi утру маку! - Е? - не повiрив я, бо хiба не видно, що гроза вже проходила над моєю нерозумною макiтрою. А тим часом покупець киває нам головою i вже тягне за повiд Обмiнну. Я пiдбiгаю до неї, прощаючись, охоплюю обома руками її голову i бачу, як у великих, роками притемнених очах стоїть людська печаль. - Дядьку, ви ж тiльки не бийте її, бо вона стара, спрацьована, - мало не плачучи, благаю селянина. - Та не буду її костi калiчити, - пообiцяв покупець та й повiв з торгу уже не нашу Обмiнну. Я довго-довго дивився їм услiд, аж поки не зникла з очей спочатку Обмiнна, а потiм висока шапка селянина. РОЗДIЛ СЬОМИЙ Чи знаєте ви, що таке галiфе з полотна? На це сам Микола Васильович Гоголь вiдповiв би негативно: "Нi, ви не знаєте, що таке галiфе з полотна". I краще б не вiдати цiєї розкошi. Та багато чого довелося зазнати дiтям країни, що стала серцевиною нового свiту. Вiйни, розрухи, блокади, нестатки пригнули наше село до убогого рала, до саморобного ткацького верстата i до мертвотного слiпака. Наша молода iсторiя йшла по селах не в срiблi-злотi, а в шорсткому саморобному полотнi, та все одно в її веселих блакитних очах стояли свiти надiй! Тодi i нашi майбутнi вченi, i майбутнi астронавти, i чародiї слова прокидалися i засинали пiд хурчання маминого веретена. Це хурчання приносило їм у сни джмелине дзижчання, i спiв рожевої гречки, i помах крил вiтряка, i якiсь такi думи, вiд яких у людини прорiзалися новi дерзання чи крила. А якi думи снувалися тодi у головах матерiв? I чи багато хто згадав, що в отому бiлому полотнi, яке розстелялося по всiх усюдах i за копiйки розкочувалось по бундючних експортах, горбились безсоннi ночi, пригашений слiпаками цвiт очей i стогiн протертих пучок?.. Я не дуже полюбляв роботу бiля терницi, бительницi, прядiння, снування, золiння, але дуже любив, як ткалося i вибiлювалося полотно. Коли ви не знаєте, як нашi матерi бiлили полотно, то ви багато чого втратили. Це починалось тодi, коли на лужках i левадах затоплений латач прямо в барвiнковiй водi засвiчував свої весiльно-золотi свiчада, а з лiсу обзивалася зозуля. I от рано-вранцi, ще й ранесенько, коли в селi позiхає ледащий туман, на лужок iз полотном на плечi приходить господиня. Вона стає обличчям до приiмленого сонця, накупує ним свої вiї, щось довiрливо шепоче йому, а далi, пiдтикавшись, босонiж, як лелека, входить у воду, вибираючи таке мiсце, щоб низ полотна лежав на водi - на латачi, на травi i м'ятi, а верх насновувався променем. А коли б цього не було, то взимку нашi суботнi сорочки не пахли б м'ятою, не озивалися б зозулею i не марилося б нам весною... У тi полотнянi часи в нашому селi пiшла мода на галiфе, i так вона пiшла, що, мов лихоманка, охопила всiх чоловiкiв. I яких тiльки у нас тодi не було галiфе: i круглих, як пiвбубона, i напiвкруглих, i тих, що починалися вигином, а закiнчувалися дужкою, i таких, мов перевернута голова бика, i зовсiм рiжкастих. На що вже дiвчата - i тих спокусила мода: дарма що вони тодi ще не носили штанiв, все одно деякi придумали галiфе на рукавах сорочок: починалося воно прямiсiнько вiд чохлiв i зникало, не доходячи до плiч. Правда, це галiфе не було таким пишним, як у парубоцтва, але й воно викликало заздрiсть чи зневагу у тих, яким лiта не дозволяли ганятися за модою. То що пiсля таких кравецьких новацiй мусив робити я? Теж канючити галiфе. На це мати обмiряла мене насмiшкуватим поглядом i вiдповiла: - Гарний ти i без галiфе, такий уже гарний, що далi нiкуди. Я пропустив характеристику повз вуха. - А в галiфе, мабуть, ще кращий буду. Ось самi подивитесь. - З мене досить i такого вариводи, - чогось не бажалося матерi, щоб я став кращим. - Так уже, мамо, хочеться того галiфе... - А дубового сала чи березової кашi не хочеться? Он краще побiжи хопти нарви. - А галiфе пошиєте? - Як тобi шити: упоперек чи повздовж спини?.. - Хiба ж галiфе на спину шиється... - ще не здаюся я. - Можна й на спину, аби витримала вона, - i насмiшкувато, i журно посмiхається мати. Видать, мода не дуже хвилювала її, i я згодом змирився, що розживуся на галiфе, коли матиму в руках своє ремесло i копiйку. I раптом таке свято перед самим рiздвом! Прокидаюся вранцi, кидаюсь до одежинки - i сам собi не вiрю: на всю нашу скриню розкапустилось галiфе, i не просто з полотна, а до синього блиску нафарбоване бузиновим соком. Таке галiфе здалеку може зiйти i за крамне! А чорнi поворозки на ньому - iз справжнiсiнької "чортової шкiри", що навiть дорослим iде на святешнi штани. - Ну, як воно, сину? - обертається од печi мати. - Ой спасибi, мамочко... Як же ви без мiрки? - А що там мiряти в тобi: шкiрку та дiрку? Вузькi будуть - розтягнемо, широкi - пiдшиємо, довгi - на вирiст пiдуть. От як тодi в селi дивилися на моду, головне було, - чи то в одежинцi, чи то у взуттi, - мiцнiсть. - Примiряти можна? - Та вдягайся. Сьогоднi у них i в школу пiдеш. А ввечерi, як захочеш, комусь вечерю понесеш. - Я до дядька Себастiяна пiду. - Ох i надокучаєш ти йому. - Це я чую тiльки од вас, а не вiд нього. - Можна й до дядька Себастiяна. Одягайся. Аби ж ви знали, як приємно зашелестiло галiфе в моїх руках, як повiяло на мене весняною м'ятою, а поворозки заворушилися, наче живi. Одягнув я галiфе, одразу пiдрiс i покращав сам собi. - Як воно, мамо? - Та, здається, нiчого. Тiльки наче одна галiфина трохи меншою вийшла. - Таки справдi менша. - То я пiдрiжу бiльшу. - Е, нi, ще знову не вгадаєте. Я краще меншу буду потроху розтягувати. - Розтягуй, як не маєш iншої роботи. Доки мати готувала королiвське снiдання - картоплю-нелупку, я зосереджено вовтузився бiля галiфе, розтягаючи його i пальцями ззовнi, i кулаком зсередини. Те, що воно було пошите трохи не так, не дуже бентежило мене. В школi моє галiфе помiтили i сторож, i учнi, i вчителька. Учнi вiтали нову одяганку смiхом, рiзними вигуками i пiдняли мене на ура; учителька ж посмiхнулась i схвально кивнула головою, а сторож назвав мене кавалером i на якийсь час притьмарив мою радiсть. Це ж треба видумати ось таке паскудне слово! Зате Люба аж охнула, коли побачила мою обновку: - Прямо як городське! - А чого ж, - запишався я, поправляючи меншу половину. - Ти в ньому i на ковзанку десь-то не пiдеш? - Пiду. - Е? - Хiба воно мене родило? - Не побоїшся замастити? - Пусте, - кажу так, наче менi щодня доводиться ходити в обновцi. - Ти прийдеш на леваду? - А даси ковзани? - Як дуже попросиш, дам, бо хто ж буде лiд орати носом! - I чого б я ото пишалась, хоча й у галiфе, - в'їла Люба i кинулась до дiвчат. Пiсля школи, вибравши слушну хвилинку, я тайкома од батькiв чкурнув на ковзанку. I що дивно, - iдучи селом, я теж метляв незастебнутою свитинкою, щоб усi бачили моє галiфе. Тепер я розумiв Юхрима Бабенка, як йому хотiлось похвалитися своєю австрiйською та англiйською одежиною. Обновку помiчали люди, дивувались, казали, що вона дуже личить навiть такому отрясi, як я. А мене гордощi все пiдносили й пiдносили вгору, i я вже залiтав у той час, коли буду вчителем i доскочу аж сукняного галiфе. Що тодi скаже наш сторож? На ковзанцi вже гамiрно, мов на ярмарку. I як тут не вививається малеча, i на чому вона тiльки не катається: все в неї є, окрiм фабричних ковзанiв. А саморобки тут зiбралися такi, яких тепер уже нiде не побачиш. Але й на них усi веселооко зустрiчають свою волю. А коли хто й упаде, його одразу ж притрушує безтурботний смiх. Я стаю на свої фасонистi, дротом пiдперезанi ковзани i рвучко вiдштовхуюсь гострим шпенем. Пiдi мною одразу писнув, зашипiв лiд, а бiля вух обiзвався вiтрець. "Здоров, шибенику!" - в думках вiтаюся з ним i знову шпенем та шпенем у лiд - i вперед-уперед, та пригинцем, от так, щоб сльоза набiгала на очi, а вiтер лишався позаду. Спробуй дожени! Тiльки й твого, що за полу свитинки потримаєшся! А лiд сьогоднi аж виграє на скрипцi, i такий вiн пiсля великої вiдлиги чистий, що пiд ним виднiється печаль затоплених верболозiв i трави. А хiба це не радiсть - витягувати з нього посвист i чути в своїх ногах вiтер?! - Михайлику, Михайлику, го-ов! - наспiвне обiзвався бiля верб Любин голос. Ой, яка вона гарна сьогоднi в новенькiй спiдничцi, сачку i великiй терновiй хустцi! Я повертаю до тих верб, яким лiта вижолоблюють середину, а Люба поспiшає менi назустрiч. - Iч, яка ти сьогоднi! - Яка? - радiє, грає очима i соромиться дiвчинка. - Святешна. - Бо ж сьогоднi свят-вечiр заходить. Мама навiть дала менi свою хустку. Бачиш, якi на нiй квiти? - i хвалиться, i соромиться хвальби, щоб я часом не пiдсiк її насмiшкою. Хустка справди гарна: на чорнiй основi, мов на шматку селянської долi, так зацвiли червонi квiти, що за ними i не видно темної печалi. - Тiтка Василина теж запиналась нею, коли їздила спiвати в театр. Ой, їй так плескали в долонi, так плескали, навiть у газетi в цiй хустцi надрукували. - У цiй? - одразу дорожчою i чарiвною стає для мене ця хустка, що стiльки вбрала в себе вогнiв i очей. - У цiй самiй. Дивовиддя, а не хустка. - А як тепер тiтчин дядько? - Спочатку потай журився, а тепер потай пишається i таку любов показує, якої навiть за парубкування не було. А дехто пiд'юджує його. Я трохи поковзаюсь на твоїх. Можна? - Тiльки не впади. На це Люба махнула рукою i розважливо сказала: - Хiба обiйдешся без цього? Вона невпевнено стала на ковзани, вдарила шпенем у лiд, а ноги її одразу пiшли врозтiч. - Ти б їх мотузочком спутала, - вкусив я, а Люба, замiсть вiдповiдi, показала кiнчик язика. Побачивши його, я засмiявся. - Ти чого? - здивувалася дiвчинка. - У тебе i язик темний, як обличчя, а я й не помiчав цього. - Хi-хi-хi, - злетiла з ковзанiв Люба й вхопилась обома руками за живiт. - Втiшився, пустомолот! - Чого це я пустомолот? - А чого видумав таке? - Хiба я винен, що в тебе язик чорний? - Це ми сьогоднi їли паренi чорницi, - i в усiх, навiть у тата, почорнiли язики, наче в сажотрусiв. Навчиш мене трохи їздити? - Поїдемо далi, - з опаскою поглянув на те мiсце, де коловротилась школярня: не дуже хотiлося, щоб тебе пiдняли на глузи. - Можна й далi. Помiж вербами i верболозами я на ковзанах помчав до тiєї Ведмежої долини, де побiля мiстка самотiє хутiрець-однохатка i де ми колись з дiдом знаходили в'юнячi й карасинi мiсця... Ех, дiду, дiду, хто менi тепер збудує вiтряка, хто посадить бiля його крил молодого лебеденка? Я зупинився на круглику отого плеса, де ми з дiдом спiймали найбiльшого щупака. Тут лiд був такий тоненький, що чулося, як пiд ним стиха жебонiла i пересварювалась iз берегом вода. А на березi, неначе сивочубi дiди, стояли заснiженi стiжки; перехоплюючи сонце i вiтер, вони тихо-тихо бринiли i струшували сльози на снiг. - Михайлику, а тут не страшно? - пiдбiгла захекана i розчервонiла Люба. - Чого тобi страшно? - Тут вода зовсiм жива. От бачиш, як вона дихає? Ходiмо звiдси. - Нiчого, таку вагу, як твоя, витримає. Ось ставай на ковзани. - Я трохи далi! - Дрижаки позичаєш? - Що не кажи, а страшнувато! Люба стала на ковзани подалi вiд течiї, я взяв її за руки i, задкуючи, потягнув за собою. Якщо ж її ноженята йшли врозтiч, то зупинявся i вчив, як треба триматися, а далi знову тягнув за руки. А коли ця учоба надокучила, забрав у неї ковзани, присвиснув i, хизуючись, помчав, як хотiлось менi: з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози i верби. Вiтер ловив мене, а я його, i дарма що на очi набiгали сльози, - в очах було повно завзяття. - Ти прямо, наче метелиця, кружляєш! - захоплено сказала Люба i аж затанцювала на льоду, i затанцювали її червонi квiти. А я пiсля її слiв, як дiдько, вивертiв коло, вивинувся на ясенець, а вiдтiля знову помчав до сивочубих стiжкiв. I враз пiдi мною засичав, увiгнувся i трiснув лiд, по ньому поповзло слiпуче павутиння трiщин, враз пiдстрибнув угору берег, а з очей почали випадати сонце, стiжки i верби. Вода обпекла мене, мов полум'я. На щастя, руки мої, випустивши шпень, зависли на льоду, я в одну мить вилетiв з рiчки i, сам не знаю як, опинився на березi бiля верби. З моєї свитини i, головне, з галiфе задзюрчали струмки, а в чоботях зажвяхкотiла вода. Затуманеними очима побачив ополонку, павук трiщин округ неї, що бавились сонцем, i мiй самотнiй, прибитий до берега ковзан. Розгубившись, я не знав, що робити, i насамперед витирав рукою обличчя, а неслухнянi зуби в цей час почали вибивати противну чечiтку. - Ой Михайлику, ти не втопився? - пiдбiгла до мене перелякана Люба. З її щiчок зникла смаглявiсть, а оченята зовсiм округлились. - Та, здається, не втопився, - спробував ще бадьоритися, але з цього нiчого не виходило. - Зараз же скидай чоботи! - наказала Люба. Я слухняно сiв на погорблене коренище верби, що пробилося з-пiд снiгу, а школярка обома ручатами вчепилась у чобiт, стягла його i вилила брудну юшку. Коли я перевзувся, Люба одразу ж потягла мене в село. - Побiжiмо до нас, це городами зовсiм недалеко. I твої батьки не дiзнаються. А менi в очах меншає день i збiльшуються квiти на її хустцi. Понад берегом, а потiм городами помчали ми в село. I вже недалеко вiд Любиної оселi я завагався: - А що скажуть твої батьки? - Батько зараз у лiсi, а мама скажуть, щоб ти лiз на пiч i не журився, - передала мамин голос. Зовсiм захеканi й знесиленi, ми добралися до Любиного дворища, посеред якого стояла лiсова кiзочка. Побачивши незнайомого, вона, мов тiнь, майнула й зникла в оборi. Тiльки ми розчинили хатнi дверi, як нас обдали пахощi сiна, узвару, свiжоспеченого хлiба i яблук. "Це ж кому святий вечiр, а комусь - грiшна купiль", - знiчений, задубiлий, зупиняюся в куточку бiля судника, а невiрнi ноги починають бити дрижаки. - Ой смутку мiй, що з тобою, дитино?! - мов крильми, майнула бiлими в квiтах рукавами чорнява молодиця, на мить застигла посеред хати i злякано запитала в Люби: - Ви в ополонку вскочили? - Потiм квiти на її рукавах опали, охопили мене. Я опинився посеред хати, залишаючи за собою бруднi слiди i патьоки. З печi виглянуло i з того дива заплакало ув'язане бiлоголове, мов кульбаба, дитинча. Ви, певне, i не знаєте, як ото колись прив'язували малечу? Ненастанна праця навчила наших батькiв робити це просто й хитромудре: у сволок увiрчувалось кiльце, до нього чiпляли мотуз, другий кiнець перекидали за комин i так ув'язували, пiд пахви дитину, щоб вона могла гарцювати по всiй печi, але не впасти з неї. А тим часом тiтка Оляна спритно скидає з мене свитинку, чоботи, сорочку, пiдштовхує у плечi до лежанки, i я не стямлююсь, як опиняюсь у пiвтемрявi на печi в кумпанiї з наляканою куль-бабкою. - Скидай, дитино, штанцi та насухо витрися рушником. Соромлячись, я скидаю своє пожалюгiднiле галiфе, а тiтка Оляна одразу жахається i сплескує руками: - Ой, пропали ж твої нiженьки, дитино! I що ти робитимеш у бiлому свiтi? - заголосила вона i цвiтом на рукавах прикрила обличчя. Глянув я на свої ноги i теж перелякався: вони були темнi, аж чорнi. От що робить з людиною мороз. I так менi стало жаль себе, що повiки мої одразу набухли слiзьми. Я витер їх рукою, а тiтка Оляна, кусаючи уста, обережненько тернула полотняним рушником по моїх ногах. - Не болить? - Хiба я знаю? - Задубiли, не чуєш, видко, їх. - Тiтка ще провела рушником - i сталося диво: з-пiд полотна на моїх ногах з'явилися бiлi смуги. Я глянув на тiтку, тiтка на мене, вона засмiялася перша, я за нею, а далi хихикнула Люба, i навiть мале верескля здивовано сказало: "А". - Ой смутку мiй, а я, дурна, в теменi i не добрала, що це з твоїх штанцiв облiзла бузина! - Навколо тiтчиної голови застрибали квiти, вона сама стала схожою на квiтку, а в очах її набилося стiльки радостi, що вона почала стiкати сльозою. - Ну, чого ви, тiточко, плачете? - Бо стiльки через тебе страху i жалю наковталася!.. Ой, шибеник ти, шибеник. Де тiльки на тебе росте лозина? Чуєш тепер ноги? - Чую, тiточко! - аж нагнув голову, прислухаючись до них. - Ану, давай розтирати разом, щоб i мороз, i трясця, i застуда заразом утiкали з нiг. Чекай, я їх ще святковою горiлочкою витру. Вiд неї запищиш у мене, як в'юн. I справдi, я попискував, наче в'юн, а тiтка пiсля розтирання ще й щипнула мене: - Щоб ходив здоровий i не журився! Потiм вона кинула менi кожуха, а сама взялася за мої чоботи, свитину, сорочку i галiфе, не забуваючи й на тiсто поглянути, i метнутися до печi, i набрати в праску вугiлля, i з бортяницi внести меду i з ним у руках насваритися на курiпку, що поча