Григiр Тютюнник. Климко ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ РОЗДIЛ I Климко прокинувся вiд холодної роси, що впала йому на босi ноги (видно, кидався увi снi), i побачив над собою скам'янiло-бузкове небо, яким воно буває лише восени на сходi сонця, - без жайворiння, без легких з позолотою хмарок по обрiю, без усмiхненої радостi пробудження. Климко пiдiбгав ноги пiд поли дiжурчини, щоб зогрiлися, й онiмiлою тремтячою рукою дужче роз горнув солому напроти очей. Вiн спав пiд скиртою. Сонце, мабуть, тiльки що зiйшло, бо вiд скирти через тiк i ще далi на стернях лежала довга тiнь у сизiй росi, солодко пахло втоптаним у землю набубнявiлим житом, що вже вкинулося у ключечки, та сухими мишачи ми гнiздами. Звечора мишi лоскотали Климка, гасаючи йому по руках i ногах, пищали раденько, що є їм розвага, i Климко проганяв їх усяк: сукав ногами, кишкав на них сердито - аж доки й заснув. Уночi йому снилася велика зграя жовтих воронiв iз жовтими горобцями вперемiш. А то була не зграя i не химера опiвнiчна - то був вихор з великого кленового та дрiбного вишневого листя, що знявся над висiлком, коли Климко вийшов у степ за станцiю i востаннє оглянувся назад. Та листяна зграя стовпом стала у пiд небесся, вище й вище, а там здрiбнiла, розсипалася i зникла геть з очей. Де те листя потiм сiло? Чи, може, воно ще й досi кружляє?.. Климко звiвся на лiкоть, щоб краще була видно шлях, яким йому йти далi, i його затрусило так, що аж зуби за цокотiли вiд терпкого застояного холоду в усьому тiлi. "Нiчого, - подумав. - Пробiжуся з гори - зогрiюся". У степу було тихо: Блищали од сонця стернi i ковила понад шляхом, срiблилася важка, обвiшана разочками роси павутина. Вдалинi, мiж телеграфними стовпами й некрутими пагорбами, мрiли рожевi, мов спалахи багать, крейдянi гори. Десь там, бiля тих гiр, чув од людей Климко, було велике мiсто Слов'янськ, а помiж горами, просто на землi, лежала брилами сiль, - бери скiльки здужаєш. Iще чув Климко, що за склянку солi можна вимiняти всякого добра: мисочку чи й двi кукурудзи, вiдерце картоплi чи й хлiба справжнього. Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старiй матросцi, що була колись голубою, а тепер стала сiра, та ще в дядьковiй Кириловiй дiжурцi. Тiй дiжурцi, як казав дядько, було "сто лiт", i не рвалася вона лише тому, що зашкарубла вiд давньої мазути. Не брали її нi дощi, нi снiг, анi сонце. Пахла дiжурка паровозом. Уночi вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонцi, пахла ще дужче i пекла плечi та спину. Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони в залiзничному барацi при самiсiньких колiях. I коли мимо гуркотiв важкий ешелон, барак теж нiби зривався з мiсця: двигтiли стiни, дрижала пiдлога, бряжчали шиби у вiкнах, а барак мчав i мчав. Потiм, коли ешелон даленiв, гуркочучи тихiше й тихiше, барак знову зупинявся i стояв, як i ранiш, i пiд вiкнами в нього знову цвiрiнчали горобцi. Дядько Кирило був машинiстом великого паровоза ФД i ходив на роботу коли як: то вранцi, то вдень, то посеред ночi, коли Климко вже спав. Повертався вiн завжди несподiвано - з залiзною скринькою в руцi, зморений очима i усмiхнений до Климка. - Як тут мiй помошничок? Не боявся сам уночi? - питався, бувало, знiмаючи шкiряного картуза з бiлими молоточками, вiд якого на лобi лишався червоний тугий пружок, що нiколи не встигав зiйти до чергової змiни. Потiм дядько вмивався над великою мiдною мискою, довго з хрускотом у пальцях тручи руку об руку, хоч i сам вiн, i Климко знали, що руки все одно не одмиються. - Ось побiльшаєш, Климе, i гайда до нас на паровоз, - казав дядько. - Вивчимо тебе на помiчника машинiста i заживемо: разом на роботу, разом з роботи... А так не бачу, коли ти в мене й ростеш. Умившись, дядько надiвав чисту сорочку i сiдав до столу. - А давай лишень свої граматки, подивимося, що там у тебе з науками. Це була найбiльша радiсть Климкова - покласти перед дядьком чепурно списанi зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти пiдлогу, де набризкано, i тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам i наварив, - гарячої та запашної. Про зошити вiн нiколи не боявся, бо тiльки з письма iнколи мав "посередньо". - О! - дивувався дядько, розгинаючись над столом. - А це що? Треба було написати "холодно", а в тебе "хохолодно"... Климко на те знiчено одказував: - То в мене, дя, пiсля великої перерви руки дуже померзли, от воно й хохокнуло. Дядько, вдоволений, що знайшов помилку, вiдкладав зошити i брався до юшки. - Ай добра ж, - хвалив, ледь вiдсьорбнувши з ложки. - У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить. Вiзьми ж отам у скриньцi гостинець. Климко знав, що дядько неодмiнно скаже цi слова, проте завжди хвилювався: а що як нi? Що як забуде? У скриньцi, що пахла так само, як i дядькова дiжурка i картуз, i сам дядько, лежали блискучi ключi й ключики. Климко нiколи їх не чiпав, бо то були дядьковi ключики од паровоза, а лише роздивлявся на них. Ще був у скриньцi молоток, жмутик пухкої бiлої нитковини, великий кухоль, щоб набирати на станцiях окропу i чаювати з грудочкою цукру, та складанйй ножик - рiзати хлiб. У кухлi Климко й знаходив гостинець: пригiрщ пряникiв-срiбноголовцiв, або гроно прозорих пiвникiв на паличках, зв'язаних докупи бiлою ниткою, або ще щось таке. Увечерi дядько Кирило, чистий, виголений i ясний, знову йшов на станцiю зi своєю скринькою в руцi, i Климко проводжав його аж до паровоза. ФД стояв на запаснiй колiї, ще гарячий вiд недавнього рейсу. З труби ледь-ледь курiв дим, тихо сапала пара з патрубкiв i огортала зморенi колеса - ФД спочивав, сяючи масними чорними боками й начищеною мiддю. Бiля нього i взимку було тепло. - Ти ж там хазяйнуй, Климе. А вночi спи i не бiйся, - казав дядько. - Вночi воно все так, як i вдень, тiльки й того, що поночi. I коли Климко бiг потiм назад до барака, дядько всмiхався йому вже з паровозної будки i махав рукою - отако, самими пальцями. Климко й не боявся ночей, тому що барак майже нiколи не спав увесь. У ньому жило багато людей, всi вони працювали на станцiї, ходили на роботу i поверталися з неї хто коли, отож у барацi хтось та не спав. До того ж стояв барак у такому веселому мiсцi, що його з усiх бокiв осяювали вогнi - зi станцiї, з вагоноремонтних майстерень та вiд шахти, - i вiн плив щоночi в тих вогнях, наче корабель у срiблястому морi. А скiльки звукiв жило на станцiї вночi! Брязкали сталевими тарелями вагоннi буфери, перегукувалися дударi-стрiлочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували лiхтарями зчiплювачi вагонiв, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздiв, i мовби десь угорi над станцiєю постiйно, одним голосом дзуремiв шахтний вентилятор. У барацi завжди стояв дух шпал, штибу, котельної пари i полину, що рiс попiд вiкнами. А свiтло звiдусiль малювало на стiнi супроти Климкового лiжкц великi рiзнобарвнi квiти: червоне - маки, синє - волошки, жовте - соняхи, вони мiнилися i тремтiли, як од вiтру в степу... То були казковi, найщасливiшi в Климковому життi ночi. Вiн отак би й вирiс серед уквiтчаних тих ночей, якби не настали ночi iншi, ночi без вогнiв. Зостались лише звуки, тi, що завжди, але в пiтьмi вони спохмурнiли, поглухiшали i долинали наче з глибокого провалля. У цi чорнi ночi поїзди йшли частiше й швидше, нiж ранiш, але вiд них уже не вiяло сосновими дошками чи теплою пшеницею, мокрим, щойно вийнятим iз шахти вугiллям чи цегляною курявичкою з вiдкритих вагонiв. Од них вiяло лiками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонцi уламками лiтакiв i гармат... I одної з таких ночей не повернувся на станцiю дядькiв Кирилiв ФД, хоч на нього давно вже чекала нова змiна машинiстiв. Климко цiлу нiч проблукав тодi на станцiї, вслухаючись у далекi зляканi гудки паровозiв, але так i не почув серед них знайомого. Вiн був один на весь свiт - гудок дядькового ФД, - i Климко впiзнав би його серед тисячi... Удосвiта на станцiю приїхала дрезина-рейковоз i привезла дядька Кирила, його помiчникiв, старого Кiндратовича, що їздив iще на царських паровозах, i кочегара Славка-гармонiста. Дрезину оточили з усiх бокiв- черговi обходчики, змажчики, стрiлочники, i Климко нiяк не мiг пробитися крiзь той натовп. Вiн побачйв тiльки, що всi познiмали картузи й похилили голови, i закричав, i застукав кулачками в погорбленi спини: - Пустiть мене! Його впiзнали i розступилися... Климко побачив лише сиву дядькову чуприну з-пiд брезенту, вчепився за борт кузова, щоб злiзти нагору, але хтось придержав його за плечi й сказав: - Зараз, синок, зараз подивишся зблизька. Знiмемо - i подивишся. - Пряме влучення... - квапливо розказував хтось. - У тендер, їх вугiллям побило... Дядька ховали надвечiр при вiдчинених навстiж дверях барака. Надворi було вiтряно. По коридору шарудiло перше осiннє листя з пристанцiйного скверу i забивалося в тихi кутки. Увiходили мовчазнi зморенi залiзничники в промащених мазутою робах, знiмали картузи, прощалися пошепки з дядьком i знову йшли на роботу; зiтхали i потихеньку схлипували жiнки, якi зiйшлися з усього барака, i тiльки одна серед них, тiтка Мотя з висiлка, плакала вголос i припадала щокою до чорних - їх так i не вiдмили - дядькових рук, складених на грудях. Вона частенько приносила дядьковi чистi, випрасуванi сорочки, що пахли простим чорним милом. У головах у дядька лежали пучечки живих i сухих квiтiв: чорнобривцi з деповської клумби i гайстри з чиєїсь грядки, сухий деревiй i ковила. Квiти дихали м'яко i ладанно, а дядькiв костюм новий пах Климковi вихiдними днями. - На кладовищi Климко вже не плакав, а лише здригався вiд холоду в грудях i хрипко зiтхав. Червоно, пiдпливаючи рожевим надвечiрнiм мороком, заходило сонце. А вiтер обтiпував з молодих топольок прижовкле листя i розкидав помiж могилами. Воно застрявало в оградках, прилипало до пам'ятникiв або летiло в степ, рвучи на своєму шляху тонку, ще не стужавiлу по-осiнньому павутину. На могилу дядьковi поклали його шкiряний картуз iз бiлими молоточками. Пiсля похорону тiтка Мотя довела Климка до барака, заплакала бiля порога й сказала: - Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобi тепер дiватися? Хто тепер тебе догляне? Климко похитав головою i пiшов у барак. Доглядати за собою - зварити їсти, прибрати в хатi, випрати одежину - вiн умiв i сам. Давно вже вмiв... Климко витер холодними брудними пальцями очi й сiв у своєму солом'яному кублi. На шляху в обидва боки не видно було й душi. Тiльки десь далеко за перелотом, звiдки вiн учора прийшов до цiєї скирти, чулося по-вранiшньому лунке гуркотiння пiдвiд. Воно то стихало, коли пiдводи спускалися у вибалок, то знову гучнiшало, коли вони вихоплювалися на пагорб. А невдовзi понад телеграфними стовпами замаячив довгий нiмецький обоз. Гладкi куцохвостi конi-ломовики хекали парою. Кованi хури з гальмами в передках стугонiли важкими колесами по вкоченiй дорозi. На останнiй пiдводi, що трохи вiдстала вiд обозу, скулившись, сидiв у передку солдат i, видно, куняв - пiлотка зсунулася йому на вухо, плечi обвисли, обличчя вткнулося в розстебнуту вгорi, з пiднятим комiром шинелю. Напроти скирти вiн пiдвiв голову, сказав щось до коней, i вони зупинилися. Климко на всяк випадок глибше врився в своє кубло, а солдат незграбно сплигнув з хури, озирнувся на сонце, червоно блиснувши окулярами, i рушив до скирти. Але, ступивши кiлька крокiв, вернувся назад i прихопив карабiн. Вiн iшов помалу, як гайворон. Климко добре бачив крiзь солому неголене зморшкувате обличчя, товсту об вислу нижню губу i високо пiдняте плече з карабiном на ремiняцi. Вiн був уже пiдтоптаний, цей солдат, i, певне, йшов до скирти, щоб набрати соломи пiд своє утле тiло. Климко зрозумiв це, коли дядько приставив до скирти карабiн i спробував смикати солому, щось бурмочучи. Потiм побачив купку вже насмиканої - Климкове кубло - i пiшов до неї. Климко завмер, не знаючи, що йому робити: схопитися, крикнути, ворухнутися?.. I коли солдат занiс твердий чорний черевик, щоб скинути зрошений верхняк з Климкового схову, вiн, уже нiчого не думаючи й нiчого не бачачи перед собою, крiм блискучої пiдкови на пiдборi, схопився на колiна, - брудний, нестрижений, в остюках. Солдат на мить закляк з пiднятою ногою, потiм тоненько вискнув i одплигнув убiк. Вiн ухопив карабiн i наставив його далеко перед себе на Климка. Климко нiмо дивився в маленьку чорну дучку карабiнного дула - воно тремтiло, нацiлене йому в перенiсся, - потiм розцiпив кулачки й показав солдатовi худi синi долонi. - Не бiйтеся, дядьку, - сказав, затинаючись вiд холоду. - Бачте, в мене ж нiчого в руках немає. Той по-волячому сапнув носом i голосно зiтхнув, про те карабiна не опустив. - Немає, - кажу, - Климко ще раз показав долонi i навiть розчепiрив. - О-у, - сказав солдат, звiвши над окулярами рiдкi миршавi брови, i засмiявся. Спершу дрiбненько, по-баб'ячому, потiм зареготав так лунко, що синi птицi ракшi знялися зi стовпiв над шляхом i перелетiли далi. А Климко дивився з навколiшок у роззявлений його рот з пiдковою прокурених зубiв угорi i теж пробував засмiятися, але виходила гикавка. Заспокоївшись остаточно, солдат протер пальцем очi пiд скельцями окулярiв i спитав: - Кто ти єсть? Климко мовчав, здивувавшись не нiмецькiй вимовi солдата. Тодi солдат затис карабiн мiж колiньми i, загинаючи пальцi на звiльненiй руцi, став перелiчувати: - Iван, Александр, Петер... - Нi, - сказав Климко. - Мене звати Клим. - О-у, Клiм Ворошiлоф! - реготнув солдат. - Клiм! Розумем... Тут єсть твой дом? - Нi, - похитав головою Климко. - Я тут тiльки но чував. Дому в мене нiде нема. - Так, - сказав солдат i заджеркотiв щось швидко-швидко. Вiн говорив довго, тицькав у Климка пальцем, як наганом: "Пуф! Пуфi" - i кiлька разiв повторив слово "партизан". Аж тодi Климко зрозумiв, що цей солдат, який, очевидно, був чехом, боїться якихось партизанiв i мало не застрелив його, Климка, зненацька, - Я йду по сiль, отуди, - Климко показав на бiлi гори. - Менi треба солi, i потрусив собi з пучки на долоню. - Солi. - А-а, соль! Розумем... Хлеб-сольї.. Вiн оглянув Климковi ноги, обсипанi курятами, бруднi й побуряковiлi од холоду, велiв зачекати i пiшов на шлях до хури. Сонце пiдбилося по той бiк скирти, тiнь вiд неї покоротшала i потеплiшала. Гори над степом удалинi стояли бiлi, мов пухнастi на погоду хмари. Чех повернувся вже без карабiна, тримаючи в рукахi пакунок з вицвiлої плащ-палатки в рудих та зелених плямах, i подав його Климковi. Затим набрав оберемок соломи, ще раз оглянувся на Климка, похитав головою: "Война, война... Плохо..." - i пiшов до коней, згорблений, у важких, не про старечу ногу, ботинках. Пiдвода рушила шляхом навздогiн за обозом, що був уже далеко, i незабаром скотилася у виярок. Климко розгорнув пакунок. В ньому лежала пачка сухих - вони торохтiли - зеленкуватих галет у прозорому лопотючому паперi i кругла чорна коробочка солi - може, зо жменю. Климко розiрвав папiр, дiстав одну галету, надкусив i почав швидко жувати. В ротi зробилося терпко i холодно. Пiд ложечкою млосно зассав голод. Климко понюхав галету i враз перестав жувати: вона пахла м'ятно i ладанно, як сухi квiти в головах у дядька Кирила. Голод враз улiгся, зник, вiд нього лишилася тiльки тула рiзь у животi. Климко пiдвiвся, прикидав галети соломою i швидко, з плащ-палаткою та сiллю пiд пахвою, пiшов до шляху, сколюючи ноги холодною од роси стернею. Вiн одiйшов був уже далеченько, потiм пiдбiгцем вернувся до скирти, одрив у соломi галети i загорнув у плащ-палатку. "Мо', за них солi дадуть або ще чогось", - подумав. Вiн перетнув шлях, що ледь вiдлунював даленiючим обозом, i пiшов путiвцем просто на бiлi гори. РОЗДIЛ II Климко йшов уже восьму добу. Першого дня йому йшлося легко, навiть весело. Пух ка пилюга на дорозi грiла босi ноги, в кишенях дядькової дiжурки лежало шiсть великих сухарiв з бiлого хлiба i чимала торба на сiль. А тут iще степу, сонця кругом повнiсiнько. Вiтерець лоскоче ковил-траву, колошкає полини, щоб войи дужче пахли. I нiде анi лялечки. Тiльки ящiрки шастають помiж травою та теплим камiнням на голих пагорбках. Сухарiв дав Климковi на дорогу дiд Бочонок, станцiйний аптекар i дядькiв Кирилiв товариш. Дiд Бочонок - так звала аптекаря вся дiтвора у висiлку й на станцiї - цiлими днями, навiть у недiлю, просиджував у висiлковiй аптецi коло базару i (це було видно через вiкно) розважував на манюнiх вагах якiсь лiки або стояв за прилавком, упершись у нього великим животом. Вiн знав усiх, i його теж знали всi. Сивий, вусатий i кругло-товстий, як справжнiсiнький бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару - в широких смугастих штанях, у довгiй, ледь не до колiн, синiй косоворотцi, пiдперезанiй крученим шовковим поясом з бiлими китицями. На ногах у нього були величезнi жовтi черевики. Бочонок нiколи не купував, а лише весело перемовлявся з базаровими i реготав басом з-пiд бiлих розпущених вусiв: "Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануванняч-ко!" I знову реготав, причому живiт йому здiймався, мов велика пругка подушка, i двигтiв. Шовковi китицi на поясi теж двигтiли, йому тут-таки просто посеред базару скаржилися на всiлякi немочi, i вiн одказував по важно: "Куальцексс, куальцексс приймайте, мiй друже". Або: "Авспiрiнi, авспiрiнi пийте, моя ласко. Тричi на день по однiй пiгулцi. Крейди не шкода!" Були, проте, й такi, кому Бочонок призначав лiки, особливi своєю загадковiстю й урочистiстю: - Я приготую вам краплi датського короля, мiй шановний. Загляньте якось. Бiжачи вранцi до школи повз базар, Климко частенько завертав у ряди заради того, щоб походити хвостиком за Бочонком i послухати отi його таємничi слова - "куальцексс", "хiна", "авспiрiнi"... Найдужче йому подобалося в них "а": кругле, глибоке, воно, мов луна з колодязя, перекочувалося в аптекаревому горлi - теж як бочоночки... Другого дня по тому, як не стало дядька Кирила, дiд Бочонок прийшов до Климка в барак, мовчки заплакав, притулившись товстим плечем до одвiрка, i, втерши сльози, присiв бiля Климка на стiлець, що так i охнув пiд важким тiлом. Тодi дiстав з кишенi широченних своїх штанiв стосик червоних тридцяток i поклав перед Климком на столi: - Може, хоч хлiбину колись купиш. На всi. Бо зараз вони - безцiнь... А ще краще, якби ти подався на села та пристав до якоїсь бабусi в помiч та й перебув цю лиху годину. Я тобi харчiв на дорогу дам. Климко сказав, що йому дають на станцiї дядькiв пайок, так що жити можна. До того ж у школi скоро почнуться заняття. - Вони вже не почнуться, - зiтхнув дiд Бочонок. Нiмцi от-от прийдуть... Незабаром нiмецькi лiтаки розбомбили станцiю. Климко бiгав у той день з висiлковими хлопчиками за балку дивитися збитий наш яструбок i бачив здалеку, як бомби влучали в депо, у вагони, як похитнулася i повiльно впала водогiнна вежа, а в повiтрi над полум'ям i димами пiсля кожного вибуху моторошно завивали уламки рейок. Бомба влучила i в барак, i його розвалило, розкидала в усi боки, а рештки стiн i простiнкiв згорiли у Климка на очах - швидко, як трiски. Пожежi нiхто негасив, бо станцiя горiла вся, горiли депо i шахта, а два паровози, що встигли вiдiйти за посадку бiля кладовища, клично i сумно гули в два неоднаковi гудки. Так i зостався Климко, в чiм був, у чому йшов зараз. Сонце стало вже височенько i пригрiвало в спину, а земля була холодна, вiд неї потерпли пiдошви i зробилися як дерев'янi. Коли вони мерзли так, що аж пекли, i не було вже терпцю йти далi, Климко сiдав просто посеред дороги й одтирав їх руками, хукав на них, пiднiмаючи до рота то одну, то другу, i знову одтирав. Попереду забовванiв лiсок, самi вершечки дерев. Таке, як вибалок, чи що. А може, якесь село низове. Над вершечками, жовтими й зеленими, помiтив Климко, тоненькою цiвочкою пiдiймався вгору димок. Вiн не танув i не падав набiк, як то буває при вiтровi, а лиш погойдувався ледь-ледь у ранковому супокої. Климко зрадiв тому димковi й подався на нього. Багаття жеврiло неподалiк вiд путiвця, на картоплищi помiж прижовклими осиками й кленами. Грядка була невелика, пообiч неї на межах лежали купки старого почорнiлого од моху камiння- видно, хтось колись не день i не два труждався тут, щоб звiльнити землю вiд каменю i посадить у неї якусь цеберчину картоплi. Коло багаття лежала купа прим'ятого картоплиння, змiшаного з опалим листям, i видно було глибокий слiд вiд тачки. Картоплю вибирано, либонь, учора звечора, бо земля в лунках ще не просохла. Климко розворушив палицею багаття - з нього викотилося двi чорнi, як-вугiлля, картоплини. Шкiрка на них так пригорiла, що аж вiдстряла од серединок, рожевих та пахучих. Климко швидко зжував їх, забувши навiть, що в нього є сiль. I тодi йому так схотiлося їсти, що сльози самi виступили на очах. Вiн повитрушував з кутикiв у кишенях дiжурки крихти вiд сухарiв, легенько видмухнув з них остюки та солом'яну потеруху i ще трохи поласував. Останню половину сухаря вiн iз'їв учора зранку i вiдтодi не мав анi рiсочки в ротi. Щоправда, в одному лiску над шляхом трапився йому в гущавинi рясний кущ глоду. Климко обiрвав його до останньої ягоди i їв доти, аж доки не занудило. Сухарiв хватило б надовше, якби вони були не червивi, якби їх давав йому дiд Бочонок, а не його жiнка, - худа, злюща i скупа Бочончиха. Климковi завжди, коли вони бували з дядьком Кирилом в гостях у Бочонкiв, здавалося, що Бочончиха не ставляє миски iз святковим їстивом на стiл, а кидає їх, на що дiд Бочонок тiльки прикахикував i йорзався на стiльцi, проте мовчав. Коли Климко забiг до аптекаря i сказав, що подасться на села (про сiль вiн змовчав, боячись, щоб Бочонок не вiдмовляв його чи ще гiрше - не зоставив жити в себе), той вийшов на кухню i довго несмiливим баском перемовлявся про щось iз Бочончихою. Климко хотiв був уже потихеньку втекти, але тут увiйшов аптекар з жiнкою, що несла поперед себе миску борщу. Вона кинула її на стiл i знову зачинилася на кухнi. - Я не голодний, - сказав Климко, одсуваючи миску, i похнюпився, щоб не дивитися на борщ. - їж, - попросив Бочонок, винувато клiпаючи очима й хапаючи себе то за той, то за той вус. - Ти на бабу не дивись. Вона така i є. Климко навiть не поворухнувся. У кiмнатi в аптекаря дуже пахло лiками. На пiдлозi лежала товста ковдра, по стiнах висiли великi гарнi картини в золочених рамах, на високому лiжку пiд подушками спав кiт з великим пухнастим хвостом, а вiд кухнi пахло гарячим хлiбом. У вiкно знадвору хтось легенько постукав, аптекар важко пiдвiвся з стiльця, виглянув через фiранку i закивав головою. Вiн вийшов на веранду, не причинивши за собою дверей, i Климко почув крiзь них змучений жiночий голос: - Не кращає йому, Карповичу... Горить увесь. Ви ще щось дали, таке щось, щоб помогло... А вам за те ось яєчок, сальця четвертинку... - Нi-нi, то ви з хазяйкою, з хазяйкою ладнайте. А лiки я зараз винесу. - Хто там? - вийшла з кухнi Бочончиха. - По лiки людина прийшла. Чоловiковi погано. - Людина, людина, - перекривила Бочончиха. - I всiм на дурняк дай. - Чого це на дурняк? - сердито одказав Бочонок. - Пiди вiзьми там "подаяния". - Яєчка... Сальце осьо... - знову почув Климко. Потiм рипнули дверi в прикомiрок, - видно, Бочончиха пiшла ховати "подаяния" за лiки. Коли Климко вже вийшов на ганок, вона догнала його з шiстьма сухарями в фартусi, швидко, дрiбно перехрестила перед самими очима i прошепотiла щось сама собi тонкими сердитими губами. Бочонок вивiв Климка за ворота i сказав: - Глядися ж у дорозi. А краще - пристань до яки хось добрих людей, бiженцiв, - серед нещасних багато є добрих, - та iди вкупi з ними. їх тепер сила-силенна суне у всi кiнцi. - I скрушно подивився на босi Климковi ноги. - Знайшов би я тобi i взувачку, бо як же оце йти в осiнь босому, так нога ж у мене така, що ти один черевик увесь iз головою сховаєшся. На прощання вiн поцiлував Климка, притиснувши до свого великого живота й лоскотнувши вусами, вийняв з кишенi хустку i став умочати її в кожне око по черзi... Перший сухар Климко розломив, коли вiдiйшов од станцiї кiлометрiв за двадцять п'ять i сiв перепочити - гули ноги, пекло пiдошви, натрудженi об дрiбнi камiнцi, що траплялися в пилюзi, та й усе тiло млоїло вiд утоми. Розломив i побачив, що всерединi аж кишить дрiбної бiлої черви. Скривившись вiд огиди, Климко повикидав їх соломиною, ще раз розломив сухар i ще повикидав... їсти довелося вже крихти. Але то було не найстрашнiше. Найстрашнiше сталося тодi, коли вiн,, перепочивши, пiдвiвся, щоб iти, i впав: ноги не вдержали, їх нiби одняло. Що встане, то i впаде, i впаде. Вiн злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками i кричав: "Ану йдiть! Ану йдiть менi зараз!" Вiн таки пiдвiвся i пiшов, ледве-ледве пересуваючи ступнi в крутiй пилюзi. Так було пiсля кожного перепочинку, i Климко збагнув, що краще йти повiльнiше, але йти i йти без упину, анiж поспiшати i через кожнi п'ять-шiсть кiлометрiв падати, знесилившись, на землю. Найдужче болiли ноги зранку пiсля ночiвлi. Але Климко вже знав, що бити їх не слiд, а треба легенько розтерти, поляскати долонями i першi кiлька кiлометрiв iти помаленьку. Далi вони вже не болiли, йшли собi слухняно, тiльки нiмо дзвенiли кожною жилочкою. Климко пiдкинув у багаття картоплиння, роздмухав жарок i довго одiгрiвав ступнi, час вiд часу дотуляючи їх просто до полум'я. Нагрiє, потре добренько обома руками i знову суне до полум'я. Аж доки вигнав зашпори. Потiм узяв палицю, котрою розворушував багаття i пiшов по картоплищу, розкопуючи нею лунку за лункою. - Одна! - вигукнув раденько, знайшовши першу картоплину. - О! Друга! О! Третя!.. Сонце вже припiкало, - не дуже, одначе, по-осiнньому, але Климко працював так завзято, що матроска прилипла йому до спини. Вiн скинув дiжурку i знову став до роботи. При самiй межi знайшов кiлька невикопаних, притоптаних дитячими ногами кущiв ("Он хто картопельку пiк!"), i, розриваючи їх палицею, приказував: - А що, сховалися, га? Од мене сховаєтесь! До обiду Климко накопав п'ятдесят сiм картоплин - великих, менших i зовсiм дрiбних. Дванадцять, найдрiбнiших, вiн спiк. їв помаленьку, вмочуючи в коробочку з сiллю: помаленьку - щоб довше, та й живiт не заболить. А то глоду он переїв - i знудило. Потроху треба було... На дорогу вiн ще раз добре одiгрiв ноги, закинув за плечi торбину з картоплею i рушив далi через вибалок: може, де вода трапиться. По дну вибалка помiж камiнням справдi бiг струмок, мив боки тому камiнню, полоскав зеленiсiньку травицю, що клалася на воду рiвними чубчиками, i нiс жовте листя. Климко став навко лiшки, припав до води - холодна та добра! - тодi вмився i втерся галстуком од матроски. А вгорi над струмком дрiмала жовто-зелена тиша осенi й наче увi снi ронила листя. Було так м'яко i затишно в цьому вибалку над спiвучою помiж камiнням водою, що Климко не одразу пiдвiвся з колiн, а стояв i стояв... Одразу ж за вибалком на пагорбi починалося якесь мiстечко: чепурнi, вистеленi брукiвкою вулицi, бiлi будиночки в невеличких пожовклих садках, далi - грибок водокачки, клубчастi дими понад нею; тоненько коротко свиснув паровоз - "кукушка"... Климко аж зупинився, розгублений i зляканий: чи не приблукав оце вiн, кружляючи незнайомими дорогами, назад, на свою станцiю. Та нi ж, нi. Адже їхню водокачку звалило бомбою, а тут цiла. Не видно й шахтного терикона, та й брукiвки в їхньому висiлку не було, її зробили перед самою вiйною тiльки вiд станцiї - повз базар до магазинiв i перукарнi. А так усе схоже. I, йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомої вулицi, Климко згадував свою станцiю, кожен день її життя i кожну годину. Будили його щоранку, ще задовго до того, як iти до школи, хлiбозавод i водовоз. Першою повз барак, повiльно второхкуючи колесами по кам'янцi, їхала до пекарнi порожня зелена будка, запряжена парою маленьких (менших, нiж у нiмцiв) дебелих коненят. За тихої погоди вiд будки лишався у повiтрi хлiбний дух, що довго не розходився потiм. На будцi було написано великими бiлими лiтерами "ХЛIБ". У передку, на високому рундучковi, сидiв дядько в чорному халатi - його теж звали хлiбовозом - i досипав недоспаної ночi, покивуючи головою, а конi йшли самi, бо вони знали дорогу. Трохи згодом до барака з гуркотом i хлюпотом у довгому бочонку на чотирьох колесах пiд'їздив водовоз i веселим спiвучим голосом (хоч був вiн уже старенький) розлого вигукував: "Во-ода-а, вода-вода! Во-да-а вода-вода!" В барацi разом одчинялися всi дверi, торохтiли вiдра, чути було жвавий гомiн коло бочонка й пересмiхи з водовозом. Воду завжди набирали весело, - може тому, що водовоз був завжди веселий, буйно-червоний на виду, а вода, що так i сяяла проти вранiшнього сонця, була чиста i холодна, мов з-пiд льоду. Взимку водовоз привозив воду обмерзлими, в срiбних бурульках, саньми. Вуса в нього теж були обмерзлi i теж у маленьких бурульках. Пiдождавши, доки Климко нацiдить води, вiн забирав у нього з рук вiдра i заносив до кiмнати. "Дзядзька Кирiлл та iгдзе, на рабоце? - питався. - Прiвєцiк яму пiрадаш, как вярньоцца. Ад дзядзькi Сiмьона" мол..." Взимку, коли такої ранньої пори надворi ще поночi, вiд станцiї через колiї i до самого висiлка блимали рухливi жовтi вогники, схожi на свiтлякiв: то поверталися додому з нiчної змiни шахтарi. Аж ось вiд вагоноремонтних майстерень, спершу охрипло, з шипiнням, а далi все чистiше й потужнiше, долинав гудок, скликаючи людей на роботу. Климко вирушив до школи - повз шахтну сортувальню, закурену штибом, далi повз гомiнкий велелюдний базар i аптеку. Бiля клубу, супроти кiнобудки, вiн зупинявся i слухав, як там шерхотить-спiває кiноплiвка: механiк перемотував її пiсля вечiрнього сеансу - "Думи про козака Голоту", або "Щорса", або "Чапаева". Як недавно ще, лише два мiсяцi тому, все це було, а тепер здавало ся, що давно-предавно, як був ще дошкiльням... Бiля якогось двору Климко став: на вулицю через паркан та жовту акацiю звисала велика яблунева гiлка. На нiй помiж рiдким уже листям висiло двоє поморще них яблучок, що злиплися докупи, - видно, червотока сточила її. В акацiї на осоннi зiбрався цiлий базар гороб'ячий. "Тепло знайшли, - подумав Климко. - Немає на вас кота!" Горобцi, ганяючись один за одним, шугали в гiллi й оббивали крильцями листя. Яблука теж погойдувалися вiд того гороб'ячого бешкету разом з тонень кою гiлочкою, на якiй росли. Климко поклав торбину з картоплею пiд паркан i сiв на неї, сказавши собi: "перепочину трохи", - а сам не зводив очей з пари яблук. Вiн просидiв отако, задерши голову вгору, довгенько. доки шия не зболiла. Горобцi аж кишiли в яблуневих вiтах, а яблука гойдалися i не падали, наче їх прив'язано ниткою. Климко встав, закинув торбину на плечi й, зiтхнувши, ще раз подивився на зморщенi яблучка. "Нi, мабуть, вони ще скоро не впадуть. Хай собi". I почимчикував понад парканами далi, вже не поглядаючи вгору на садове гiлля - i то, чого доброго, ще десь закортить "перепочити"... За мiстечком знову був степ i степ. Сонце звернуло з полудня, свiтило навкiс, i Климкова тiнь з торбиною ковзала у надвечiрньому промiннi - ближчали й ближчали, ставали бiльшi й жовтогарячiшi. Незабаром Климко по бачив велике мiсто у долинi, зупинився i роздивлявся його довго, мружачи очi проти сонця. Воно вже спiвало свою тиху червону пiсню вечорову, i Климко заозирався довкола: треба ж на нiч стати, бо в мiстi де притулишся? Далеко в полi, гонiв за десять, вiн розгледiв низеньку чорну копичку сiна чи соломи, коли б не торiшньої, i звернув з дороги... РОЗДIЛ III То була не копичка, а старий курiнь на баштанищi з прив'ялим уже огудинням та дрiбною, з яблука завбiльшки, пiзньою зав'яззю кавунчат. Климко розбивав їх об колiно i смакував блiдо-рожеву холодну серединку: ба, не встигло ще й сонце заховатися, а земля вже холоне. Осiнь... У куренi було багацько соломи, твердої, злежаної, - сторожi вкачали. Климко зняв з того лiгвиська тугий пластiвець, щоб ним укритися, а решту соломи розворушив, щоб м'якше було спати, загорнувся у плащ-палатку й лiг. Зразу тремтiв, не так вiд надвечiрньої прохолоди, як вiд кавунчат, тодi надихав собi в пазуху, зогрiвся й принишк у теплi. Вiн дивився на сонце, що саме заходило супроти куреня, червоно-сумне i велике. Воно заходило за гори, i гори з цього боку потемнiшали, взялися голубою тiнню. "Скоро з-пiд них почнеться нiч, - думав Климко. - i пiде-постелеться степом далi й далi, на всi боки. I до станцiї дiйде, до чорного згарища на тому мiсцi, де був барак, а тепер лиш купа попелу впе ремiш з головешками зосталася..." Того задушливого вiд полум'я i диму серпневого дня, коли згорiла станцiя, Климко знайшов собi притулок у невеличкiй кiмнатцi на шахтнiй сортувальнi, де була колись вагова. Товстi кам'янi стiни вагової i зовнi, й зсередини були густо вкритi чорною кiптявою: зовнi вiд вугiльної куряви й штибу, що лежав тут-таки, одразу за ваговою, високими кучугурами; зсередини - вiд диму з круглої чавунної грубки-"буржуйки", що виходила iржа вою трубою надвiр через бляшану шибку у вiкнi. Ще у ваговiй стояв старий конторський стiл. за яким сидiв колись вагар i важив вагони з вугiллям; стiл ряхтiв од великих i малих чорнильних плям. Климко перенiс iз гуртового барачного погреба тi запаси, що вони мали з дядьком про осiнь: шестеро вiдер дрiбної картоплi-"розовки", два кусники сала, старого, жовтого зверху, та з десяток цибулин - i зажив у ваговiй сам-один. А втiм, вiн рiдко коли залишався наодинцi у закiптюжених стiнах, бо в нього частенько, - бува ло, що й до ночi, - засиджувалося шкiльне хлоп'яче товариство - бiдовi непосидющi висiлковi хлоп'яки. А Зульфат Гарєєв, онук дiдуся Гарєєва з хлiбопекарнi, той i ночувати мало не щодня зоставався. Хлопцям до вподоби було в низенькiй кам'янiй Климковiй хижi серед глухих штибових кучугур на одшибi вiд висiлка - нiби на Робiнзоновому островi... Повсiдаються долi, сплiвши ноги по-турецьки, i гомонять - без свiтла, серед червоних райдуг вiд напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки". Або ж умовкнуть нараз усi не змовляючись i слухають, слухають далекий гуркiт нiчного бою. Але то було вже потiм. А першi два днi Климковi жилося у ваговiй так незатишно, так самотньо, що аж. З пiдвалу, де стояли величезнi ваги, тягло крiзь щiлини в старiй дерев'янiй пiдлозi прiлою вiльгiстю, по закутках i попiд стiнами вигарцьовували вночi пацюки, а тепло вiд "буржуйки", доки на нiй не обгорiла iржа, йшло чадне й давуче. Коли Климко добре напалював її, повiтря вгорi робилося запаморочливо гаряче, вiд нього ломило голову, а внизу ходила хвилями густа пiдвальна охолода. Двi ночi Климко спав на голому столi й одбивався вiд пацюкiв палицею, стукаючи нею по стiнi. Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася i нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав i повiки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш. Лише на третю нiч Климко заснув спокiйно, бо пацюки вже не надокучали йому. Спровадив їх з вагової Зульфат Гарєєв, давнiй Климкiв товариш. Вiн знайшов Климка по димковi з труби, що виходила крiзь шибку надвiр. Прибiг захеканий, з гарячими рум'янцями на гострих смуглих вилицях, i так зрадiв зустрiчi, що схопив Климка в оберемок i носив його поперед себе, до хрускоту стискаючи ребра. Зульфат був дужий хлопчик, хоча й нижчий вiд Климка, вважай, на голову. - А я бiгав-бiгав по висiлку, - видко, злiплюючи слова, заговорив Зульфат. - Сюди-туди... фух!.. Питаюся: де Климка? Хто бачив Климку? Немає Климки, нiхто не бачив... А ти осьде! Хорошо! У-у-у, хорошо! Климко на те лише всмiхався. Вiн дуже зрадiв Зульфатовi i мовчав тiльки тому, що завжди був небалакучий у товариствi. Вiн любив слухати i тихо всмiхався, або сумнiв, або напружувався весь, уявляючи те, про що розповiдав товариш. - Пацюки в мене тут, - сказав Климко. - Такi здоровi, що тупотять... Вузькi й такi чорнi, що аж рiзучi, Зульфатовi очi на мить заплющилися (так вiн робив завжди, коли йому треба було помiркувати) i враз гаряче зблиснули: - А хочеш, їх зараз не буде, хочеш? - вигукнув завзято. - Всiх вижену пастися в степ! Хочеш? Вiн хутко познаходив усi пацючинi ходи й виходи, вигрiб з "буржуйки" в цеберку вугiльний жар i заходився натовкувати його палицею в кожну нору, втираючи сльози вiд гарячого їдкого диму. - Тепер породою бути їх, породою, щоб дим не виходив! - кричав вiн Климковi. - От так! О, чуєш: чхають! Нате вам ще, нате! - I сам чхав раз по раз i смiявся крiзь сльози. Потiм вони наносили з шахтної лiсопильнi тирси i товсто вслали нею пiдлогу, щоб не тягло з пiдвалу; знайшли в барачному сараї старе лiжко з нiкельованими кулями на бильцях, перенесли до вагової i зладнали постiль iз сiна, яке не встигли доїсти шахтнi конi: шахту-бо вже затопили водою, а коней забрали на вiйну. До вечора похмуре Климкове житло прояснiло, нагрiлося, а тирса жовто-медово запахла сосною. Щоб вiдсвяткувати входини, як належить справжнiм господарям, хлопцi зварили на вечерю картоплi в кожушках до старого солоного сала. То було справжнє свято!.. А через пiвмiсяця - сталося те зранку - пiсля короткого бою на станцiю зi степу прийшли iталiйцi. Вони цiлий день ганялися по висiлку за курми, стрiляли по них iз карабiнiв та автоматiв i лементували, як цигани. (До їхнього приходу нi Климко, нi Зульфат не знали, що кури можуть лiтати не згiрш за всяку птицю, тiльки невисоко). Поївши курей, iталiйцi гуртами, найменше по двоє-троє, пхалися вiд двору до двору i шукали собi їжу за грошi. - Марка, марка!.. - вигукували вони. Нiхто у висiлку не розумiв, що те означає, i тi, у кого завалялися марки для конвертiв, виносили їх iталiйцям. Вони сердилися i то по-своєму, то по-нiмецьки кричали, вибалушивши чорнi циганськi очi: - Дурнi! Сольдато iтальяно... дати вам маркен... Денаро деля... Гросдойчен Райхес, унд зi мюссен... вi повiннi дати... фюр дiзес вертфоллє гельд: лютте - молько, бурро - масльо, формаджо - сiр... Манджяре! Ессен! їсти!.. Про це розповiв Климковi Зульфат, бо iталiйцi приходили й до них. Дiд Гарєєв сказав їм: - У нас є вугiлля... Бiльш нiчого в нас немає. Тодi iталiйцi кинулися грабувати i брали не тiльки їжу, а й одяг, де кращий. Через тиждень вони пiшли далi, а у висiлку почався голод. На маленькому базарному майданi щоденно, з ранку до вечора, стояли мовчазнi люди, тримаючи в руках усе,. що було в них найновiше: костюми i пальта, сукнi й сувiйчики матерiї, черевики й "кiровськi" годинники на вузеньких ремiнцях... I все те не продавалося, а мiнялося хоч на який-небудь харч. Та найчастiше в натовпi було чути: "Солi... Солi нi в кого немає? Вiддаю за склянку солi..." Якось, покружлявши навколо хлiбопекарнi, де ще не давно з жовтих дерев'яних лоткiв горнувся, мов з рукава, гарячий хлiб i де ще й досi пахло хлiбним духом, Климко з Зульфатом зайшли на базар. Може, вони й не завернули б туди - надивилися вже на змучених голодом людей з якоюсь дитячою жалiбною надiєю в очах, - якби там не зчинився гвалт. Бiля старих дерев'яних прилавкiв, побачили вони, стояла пiдвода, її оточили з обох бокiв i кричали, пiднi маючи над головою у кого що було: - Вiзьми в мене! Новiсiньке, подивися!.. - Бери костюм. Шевйотовий, не надiваний i разу... - Черевики хромовi треба?.. - Драп на пальто... Попробуй, який важкий. Вiчне б