Оксана Забужко. Польовi дослiдження з украiнського сексу --------------------------------------------------------------- Оригинал этого текста расположен на странице http://xyz.org.ua/ukrainian/koi/litera/zabuzhko/ukr_sex.ukr.html Ў http://xyz.org.ua/ukrainian/koi/litera/zabuzhko/ukr_sex.ukr.html Это нашумевший скандальный роман напечатан на Украине в 1996, некоторые рецензии на него были и в российской прессе. Кроме того, в номере 3 "Дружбы народов" вышел его русский перевод, а в номере 16 "Литературной газеты" есть рецензия (недоступные пока в он-лайн). Справочный файл об Оксане Забужко содержит всю необходимую информацию.Ў about.txt --------------------------------------------------------------- Сексуальна одiссея художника й поетеси, розгортаючись в Укра§нi й Америцi кiнця ХХ-го столiття, оберта¤ться правдивою середньовiчною мiстерi¤ю, в якiй геро§ня проходить кругами недавньо§ укра§нсько§ iсторi§, щоб зустрiтися вiч-на-вiч iз Дияволом...
Даний художнiй твiр розповсюджу¤ться в електроннiй формi з вiдому та згоди власника авторських прав на некомерцiйнiй основi при умовi збереження цiлiсностi i незмiнностi тексту, включаючи збереження даного повiдомлення. Будь-яке комерцiйне використання даного тексту без вiдому i прямо§ згоди власника авторських прав НЕ ДОПУСКАґТЬСЯ. Роман видано окремою книжкою Ки§в - Видавництво "Згода"-1996 Copyright © Оксана Забужко 1996 Оксана Забужко ПОЛЬОВI ДОСЛIДЖЕННЯ
З УКРА·НСЬКОГО СЕКСУ Вiд автора Пропонований читачевi роман мав щастя зажити скандально§ репутацi§ задовго до виходу в свiт. Його чорнова версiя, вiддрукована свого часу в Пiтсбурзькому Kinko Copies числом 12 примiрникiв, iз мiркувань суто практичних (щоб не пропала при перелетi через Франкфурт), i роздана авторкою друзям "почитати" (переважно у сподiваннi розумних порад), цiлком несподiвано зробила карколомну кар'¤ру: вона вiдродила самвидав. У Нью-Йорку й Чiка­о, Парижi й Мюнхенi, Ки¤вi i Львовi запрацювали копiювальнi машини, ксерокси нi в чому не винного чорновика, передаванi з рук у руки, розлiзлися межи людьми, мов мишенята, i по кiлькох мiсяцях у ки§вськiй квартирi авторки залунали рiшучi мiжнароднi дзвiнки: одразу з двох захiдних кра§н §й погрожували судом i забороною права на в'§зд. А ще кажуть, нiби лiтературою в наш час нiхто не цiкавиться, збуджено подумала авторка й подалася до Сашка Задираки замовляти з себе новий, якомога чепурнiший фотопортрет (його вмiщено в цьому виданнi) - для майбутньо§ судово§ справи. Тимчасом довкола роману закружляли перекладачi ще з чотирьох кра§н, i простий пiдрахунок показував, що, коли все буде гаразд (постукати по дереву!), то на кiнець столiття перед сердешною дослiдницею укра§нського сексу погодяться вiдчинити ворота хiба тiльки деякi держави Центрально§ Африки та Тихоокеанського архiпелагу. Кепсько обiзнанiй iз мiжнародним правом, але, як усi письменники (навiть i укра§нськi!), не вiльнiй од манi§ величности, авторцi вже ввижалися дипломатичнi конфлiкти, численнi ноти до укра§нського уряду i, врештi, повна мiжнародна iзоляцiя нашо§ незалежно§ держави. Звiдси недалечко було й до танкiв окупацiйно§ армi§. Нажахана такою перспективою, авторка, з натури лояльна громадянка i патрiотка, вирiшила, що мусить придушити катастрофу в зародку, i з цi¤ю метою доводить до вiдома читачiв наступне. 1) Нинiшн¤ видання ¤ ¤диною, призначеною для друку, версi¤ю роману. 2) Будь-якi iншi, наявнi в ксерокопiях, версi§, мають пiратське походження, i за §хню циркуляцiю та можливе використання поза вiдомом авторки вона вiдповiдальностi не несе. 3) Роман, як легко довiдатися з термiноло­iчних словникiв, - це жанр художньо§ лiтератури, а не роздiл iз особово§ (чи то судово§) справи автора, - вiдповiдно вiд усiх можливих анало­iй мiж описаним у цiй книжцi, з одного боку, та реальними особами й подiями, з другого, авторка наперед вiдмежову¤ться (французи в таких випадках кажуть: хай буде соромно тому, хто погано про це подума¤). Наостанцi авторка склада¤ сердечну дяку друзям, котрi стояли бiля витокiв цi¤§ книжки i, кожне на свiй спосiб, прислужилися до §§ появи на свiт: Лiндi Рейдер i Лiсi Сапiнкопф - за iдею, Михайловi Найдану i Ростиславу Бойковичу - за дiяльну помiч у §§ втiленнi, Аскольдовi Мельничуку - за моральну i професiйну пiдтримку, без яко§ теж нiчого б не вийшло або, в крайньому разi, вийшло б щось зовсiм iнше. Ну от i все, любий мiй читачу. За вiкном у мене то сонцем, то зливою мерехтить над печерськими горбами липнева гроза, на сусiдському балконi натхненно голосить ошалiлий пiвень, пiд балконом притулилася парочка - i не помiча¤, що дощ ущух, дзвонить телефон, i я, з нiжнiстю i жалем, ставлю крапку в усiй цiй iсторi§: як звичайно закiнчували сво§ послання древнi, я сказала - i спасла свою душу. Оксана Забужко Ки§в, 31 липня 1995 року Ще не сьогоднi, каже вона собi. Нi, ще не сьогоднi. В кухнi - крихiтнiй eat-in kitchen1 (холодильник, електроплитка, шафки з абияк учепленими дверцятами, що наврипились, iно вiдвернешся, безсило вiдхилятися, як щелепа на вже-несамовладному обличчi, i все це вiдгороджено невисоким дощаним стояком, щось нiби шинквасом, - на нього можна просто з то§ вузесенько§ обори подавати до кiмнати - аякже, чому нi! - ну хоч би вранiшню каву, або на обiд - пiдсмажене курча, таке, як ото в телерекламах: золотаво зашкрумiле, мерехке од спiлих сокiв, iз грайливо пiдiбганими нiжками вмощене на лапатих листках салати, засмажене курча завжди вигляда¤ щасливiшим од живого, просто промениться чудесним, смаглим рум'янцем з утiхи, що зараз його з'§дять, - можна також подавати який-небудь джус, чи джин з тонiком у високих товстобоких шклянках, можна з льодом, кубики, коли набирати, смiшно поторохкують, можна й без льоду, взагалi, можливостей безлiч, треба тiльки одного - щоб хтось сидiв по той бiк §хньо§ довбано§ загороди, в якiй, зда¤ться, завелася мурашва, бо по стiльницi раз у раз повзе щось, що в гiгi¤нiчному американському домi не повинно би повзати, та i в неамериканському теж, - хтось, кому ти це все добро мала б, сяючи журнальною усмiшкою, з кухнi подавати, позаяк же там нiхто не сидить i сидiти не збира¤ться, то ти наповажилась була воздвигнути на стояковi iмпровiзований зимовий сад iз двох безневинних вазонiв - три тижнi тому, коли ти сюди вселилася, то були: пишна темнозелена кучма в жовтогарячих квiтах - раз, i рясне намисто лискучих, схожих на пластиковi, червоних бубок на високих стеблах з еле­антно завуженим листям - два; зараз обидва вазони мають такий вигляд, нiби цi три тижнi §х день у день поливалося сiрчаною кислотою, - на мiсцi буйно§ кучми клаповухо звисають кiлька пожовклих листочкiв з нерiвно обгорiлими краями, а колишнi тугi червонi намистини щодалi, то бiльше нагадують сушену шипшину, навiщось поначiплювану на рудi цурупалки, - найсмiшнiше, що ти якраз не забувала, поливала свiй "зимовий сад", ти плекала його, як учив Вольтер, еге ж, ти хотiла чогось живого в цiй черговiй, казна-якiй з ряду-йому-же-несть-кiнця, тимчасовiй хатi, де бруди всiх попереднiх винаймачiв невiдмивно повсякали в кожну шпарину, так що ти й не бралася §х вiдмивати, - але подлi американськi бур'яни виявилися занiжнi на твою депресiю, що незбовтана гусне в цих чотирьох стiнах, взяли й здохли, поливай не поливай, - а ти ще хочеш, щоб тебе держалися люди!), - так ось, у кухнi з глумливо глупим бульканням скапу¤ вода в раковину, i нiчим перекрити цей звук - навiть касети на поставиш, бо портативний магнiтофончик також чомусь вийшов з ладу. Правда, ще за вiкном, вузьким, як вiдчиненi дверцята шафи, темним о цiй порi ("блайндерсiв" ти не опуска¤ш, бо навпроти все'дно глуха стiна), за протимоскiтною сiткою, либонь, застрягнувши в нiй, настирливо сюрчить, як далекий телефонний дзвiнок, невидимий коник, - от так само настирливо сюрчить i та думка, може, то взагалi вона й сюрчить, - а чому б не тепер?.. Не вже?.. Чого чекати?.. Логiчно зваживши - нiчого. Геть-таки зовсiм. Пiв-упаковки транквiлiзаторiв плюс бритва, - i вибачте за невдалий дебют. Старалася щиро, на совiсть, а що нi фi­а не вийшло, то чеснiше одразу здати карти - не гравець iз мене й зараз, далi буде ще хр¤новiше: просвiтку не видно, а сили вже не тi: не д¤вочка. I все-таки - нi, не сьогоднi. Ще почекати. Додивитись цей фiльм до кiнця. На вiдмiну вiд тих, котрi транслюються по тутешнiх "паблiк ченнелз", - коли в найнапруженiшi хвилини, з холодком мимовiльного остраху стежачи, як герой мчить порожнiм тунелем, де з-за рогу на нього от-от вихопиться престрашенне чудовисько, спохоплю¤шся - а хай йому грець! - що все ж повинно скiнчитися гаразд - ще двi-три хвилини, сутичка, купа-мала, качання по пiдлозi, i чудовисько, несвiтськи ревнувши, якимось дивом розточиться в прах, а мужнiй, тiльки трохи поскубаний герой, повитий димами пожариська, переводячи дух, пригорне до себе врятовану Шерон Стоун, чи ту другу кралю, чорнявеньку, як-§§-там, - i наринула, було, тривога вмент явля¤ всю свою смiховиннiсть: знов цим голлiвудiвським ­аям вдалося, бодай на мить, тебе ошукати! - на вiдмiну вiд цих, фiльм, котрий ти все-таки не важишся вимкнути, не конче ма¤ скiнчитися щасливо. А однаково, вимикати - непростиме свинство. I глупство. I - дiтвацтво: не вивчив урока, не пiду до школи. Нi, золотко ("золотце", iронiчно поправля¤ вона себе: так звертався до не§ той чоловiк, якому зараз, либонь, ще паскуднiше, нiж §й, але то вже не ма¤ жодного значення), - нi, сачконути не вийде: ти-но одбудь усе по порядку, а тодi й знати буде, чого ти справдi варта. Понятно? Спиши слова, тату§ровку зроблю, грубо й розв'язно пiдхоплю¤ з не§ зовсiм iнша жiнка, цинiчка з явно приблатньонними, нiби з "зони" вивезеними манерами, зугарна, в разi коли що, й матом засандалити: якщо людина в цiлому (кожна!) - одна велика в'язниця, то звичайно ранiше та лотра мешкала в нiй десь у найдальшiй камерi, виходячи назовнi рiдко, тiльки коли доводилося направду круто й солоно, та й то нiби напоказ: З-замахали, - говорила крiзь зуби в хвилини роздратування, трусячи головою й сама себе гамуючи §дкою посмiшкою, або ж, травлячи пiслясмак чергово§ обиди (обид останнiм часом випадало предостатньо!), з гнiвно виряченими очима переповiдала друзям: Д¤вочку на побiгеньках iз мене зробити хочуть - а во! - била себе ребром долонi по згину стиснуто§ в кулак лiвицi, - в Америцi блатне бабисько навчилося лаятись по-анлiйському, особливо гарно вдавалося йому "Шшiт!" - котяче шипiння з дугасто вигнутою спиною, а також презирливе "О, кам он - ­iв мi е брейк!"2, яким колись раз уперезала була того чоловiка, - взагалi, з тим чоловiком саме ця, вiдьомськи розчiхрана, з нездорово блискучими очима й зубами i якимось невидним, але вгадним таборовим минулим, раз у раз вихоплювалася на переднiй план, замашисто трощачи крихкий посуд незаповнених сподiванок, той чоловiк визволяв, викликав §§ на себе з найдальшо§ камери - щойно зачувши, в першiй же сутичцi, оту його брутальну, мордобiйну iнтонацiю: "Ти менi скажи - на хера я сюди §хав, я вдома таких самих прибамбасiв мав - отак-о!" - лотра радiсно ринулась йому навперейми, впiзнавши партнера, тiльки в цьому вони й були партнерами, - i вже невгавала, розпаношившись в умовах нiколи ранiше не звiдано§ свободи: "Я вчора голову почав лiпити", - брався вiн розповiдати в §§ присутностi колезi-скульптору, i лотра рвалася наперед, гублячи шпильки й ­удзики в нестримному захватi словесного виверження: "Авжеж, злiпи собi , серце, голову, злiпи - не завадить!" - вiн темнiв на виду так, нiби замiсть кровi в лиця вдаряло чорнило, нахилявся §й до вуха: "Перестань мене пiдйобувати!" - вiдьма, пускаючи дим, реготалася зсередини не§, вперше за довший час хоч чимось задоволено§: "Гой-го, серце, - де тво¤ почуття гумору?" - "Я його на тiй квартирi залишив", - бовкав вiн: з то§ квартири вони, Богу дякувать, ви§хали, i найлiпше було б §§ по них запечатати бодай на пiвроку, заки звiтриться чумний дух, - "Ну збiгай, принеси, - шкiрилася вiдьма, - я тут зачекаю", - "Ключа здав", - бовкав вiн, ставлячи, як гадав, крапку, але помилявся: "Ключа здавала - я, а в тебе був дублiкат", - вiдбивала вона: швидке, навальне фехтування кiлками, за яким сторонньому просто не встежити, нi, що не кажiть, а з них таки була пара, нема що! А тепер - тепер, коли тiй, клятiй i м'ятiй, просмаленiй бiдами до щирця, з перегорiлим на ацетонний, та все ж непозбутнiм духом виживання (звiдки це в тобi, на ласку Божу?), якраз би й загетьманувати над цiлою в'язницею, взявши вiдповiдальнiсть за дальший перебiг у нiй сякого-не-якого життя, роздаючи навсiбiч накази: туди, в отi дверi - зась, а оце смiття - зараз же на фi­ повиносити, а ген той вiдсiк там-он-о - провiтрити, в ньому вiднинi музей буде, а це ще що за нiчвида тут вешта¤ться й слинить - ану пшла вон (злiпи собi, серце, голову, злiпи!), - лотра (таки ж лотра!) натомiсть вiдступилася, розмазалася по якiйсь найдальшiй стiночцi, не видко-не чутно, i по всiх спустiлих примiщеннях стало§ отвором в'язницi розляга¤ться зовсiм iнший, квильний i безпорадний, потерчачий якийсь, голос: смика¤ться туди-сюди нерiвними крочками, туп-туп-туп - i стало, - i б'¤ться об мури, водно в тiм самiм мiсцi, з кожним разом спадаючи на силi, - i скоголить, скоголить, скоголить бiдна, нелюблена, покинута на вокзалi дiвчинка, ладна йти на руцi до кожного, хто скаже: "Я твiй тато", та тiльки хто ж таке скаже тридцятичотирилiтнiй бабi, - от ту дiвчинку й ти сама в собi не любиш, ти вiд пiдлiтка намагалася тримати §§ в найглухiшому пiдвальному закапелку, без хлiба й води, i щоб не поворухнулася, - а вона однак якось примудрялася зацiлiти, i як §§ тепер втишиш - тепер, коли зда¤ться, що, крiм не§, iншо§ тебе - нема, не лишилося?.. Замахалась ти, "золотце". Ох, замахалась. Зовсiм до ручки дiйшла - третiй мiсяць у м'язах трем не вщуха¤, вранцi, прокидаючись (а надто тепер, коли прокида¤шся - сама), перше, що вiдчува¤ш, - сво¤ прискорене серцебиття, якого нiчим не заспати, - гаразд, хоч спиш уже без транквiлiзаторiв, i отi страшнi приступи сухо§ блювоти, якi змагали були ночами, нагадують про себе хiба як, чистячи зуби, заглибоко засову¤ш щiтку - коротким нудотним вивертом, несвiдомою клiтинною пам'яттю про власне тупе улягання негайним, вiд першо§ хвилини, - попервах iще хоч збудно-пристрасно вишептаним, а по кiлькох тижнях уже просто сухим, розпорядчим звертанням: "Вiзьми в ротика... Глибше вiзьми... Глибше, ну!" - суха ложка рот дере - еге ж, оце воно, - попервах i вона ще пробувала якось порозумiтися, розтлумачити, що §й теж би, сво¤ю чергою, спершу дечого хотiлося, i не тiльки "там": крiм статевих органiв, тебе в менi бiльше нiчого не цiкавить? I: якщо в тебе були якiсь плани на сьогоднiшнiй вечiр, то не вадило б дати менi про це знати до того, як я пiшла спати, - замiсть сидiти шкробати свою графiку, i взагалi, я, зна¤ш, не люблю роздягатися сама... Добре, - весело обiцяв вiн, - ми тобi завтра таку увертюру заката¤м! - завтра, одначе, так нiколи й не настало. Iди сюди - але я взяла снодiйне - ну значить, на "ньому" й заснеш. Господи, який це був жах. Чи можна взагалi зрозумiти свiт людей, що мислять про власний статевий орган у третiй особi? Коли тобi кажуть, а той чоловiк лиш так i казав, - "Розкрий "§§"", ти одразу переносишся всiма змислами в ­iнеколо­iчне крiсло, - бо це не "вона", це ти розкрива¤шся - або закрива¤шся: як у цьому випадку - намертво. Та ти зна¤ш, скiльки в мене жiнок було! - i жодного разу не було такого, щоб - погано, просто погано! Авжеж, тобi не було, а - §м, чи ти коли питався? Я також не уявляла, що таке бува¤, - тiльки ж як погано, аби ти, голубе, знав! Чому це ти куса¤шся, з дивним, шклисто зупиненим поглядом спитав вiн, пiсля кохання, в одну з перших ваших ночей, сидячи й курячи в тебе в ногах, що це за дiла, - тимчасом ти, розкинувшись на подушцi, безпечно похихикуючи, гладила його по головi витягнутою ступнею, в тебе були чудеснi ноги, всi дiорiвськi-сен-лоранiвськi модельки на сво§х жердинах мали б на вид таких нiг негайно пiти й утопитися, це зараз ти вже другий мiсяць не вилазиш iз штанiв, бо литки розцяцьковано, як мапу, архiпелагом рiзнотонних, червонястих i брунатних, лускатих i злущених плям - шрами, порiзи, опiки, навiч представлена iсторiя дев'ятимiсячно§ (атож, дев'ятимiсячно§!!!) mad love3, iз яко§ вийшла - правдива madness4, а тодi ти просто гладила його ногою по головi, переповнена нiжнiстю, iдiотка слинява, жорсткий мужський "йоржик" при¤мно поколював тебе в ступню, - i зненацька вiн, спритно вивернувшись, притис твою ногу до постелi: так так? тобi, значить, подоба¤ться кусатися? А якщо менi зараз сподоба¤ться тебе пiдпалити, що тодi? - i ти вгледiла приставлену до свого пiдколiння запальничку, i, замiсть похолонути пiд прицiлом вперше тодi перехопленого, незмигного й не по-чоловiчому - якось iнакше, злiсно й безумно, на межi вищиреного осмiху з нагло випертими з-пiд горiшньо§ губи iклами, спитуючого погляду, од якого звiдтодi завше боронилася - смiхом, тiльки трохи здивувалася, не так щоб зовсiм притомно - дивно, до яко§ мiри його присутнiсть, як динамiтом, глушила в тобi всi, доти таки незлецьки розвиненi, захиснi iнстинкти, що спливали, як риба горiчерева, поки рiку й далi стрясало - вибух за вибухом. Нi, передчуття - були: передчуття нiколи не заводять, то тiльки цiлеспрямована сила нашого "хочу!" перебива¤ §хнiй голос, заважа¤ дослухатися. Першого ж вечора, на тому мистецькому фестивалi, де все й почалося, - а вiн тодi з мiсця розiгнався до тебе, мов iно на тебе й чекав: "Панi Оксано, я - Микола К., може, вам показати мiсто, може, звозити на замок, у мене машина", - до славного замку було хвилин десять пiшо§ прогульки по тихих, обсаджених здобними барокковими церковцями брукованих вуличках, пiжон дешевий, подумала ти, прикусивши посмiшку, провiнцiйний фра¤р, ич як нарцисично задбаний - бiленький комiрчик з-пiд светра, доглянутi нiгтi (це в художника!), немiцний, якраз у мiру, запах дезику - котяра з сивим "йоржиком" i шельмiвським зеленооким прижмуром, трохи приношений, розволочений артистичний шарм, сухi зморшки усмiху, побриженi мiшки пiд очима, - "а ти сказала, - згадував вiн опiсля, коли в них пiшов був процес витворення то§ спiльно§ мiфоло­i§, без яко§ жоднiй парi не остоятися, - з легендою про Золотий Вiк фази закоханостi, з власними дрiбними обрядами й ритуалами, - пiшов, та зразу ж i урвався, - ти сказала - валi с пляжа, дядя", - ну, положим, не так, точнiше, не зовсiм так, але iнтересу не виявила, що правда, то правда, - тож тим дивнiший був, увечерi того-таки дня, несподiваний промельк ясного, пронизливого наскрiзного бачення, котре, грiх нарiкати, нiколи ж тебе на крутих поворотах не полишало, от ти його - тлумила-таки, i не раз, та ще й як! - увечерi, в самому розповнi фестивально§ програми, в густих випарах поту й алкоголю, куди ти зiйшла з естради, вiдчитавши сво¤ - два вiршi, два хол¤рно добрi вiршi просто в нетверезий гул злитих в одне довкружне блимання жовтоплямних фiзiй, точнiше, поверх нього - тримаючись за звук власного, нi на що не вважаючого, тiльки словам пiдвладного голосу, прилюдний оргазм, от як це назива¤ться, але вставля¤ публiку - завжди i всюди, навiть коли слiв нiхто нi фi­а не тямить, навiть у чужомовному оточеннi, вперше ти це звiдала колись на писательському збiговиську в однiй азiятськiй кра§нi, де тебе з чемностi прошено почитати рiдною мовою - you mean, it is not Russian5? - i ти стала читати, з обиди й розпуки (остопранцюватiли зi сво§м Russian'ом ще тодi!) слухаючи тiльки власний текст, ховаючись у нього, як в освiтлений дiм уночi заходячи й замикаючи за собою дверi, й на пiвдорозi зненацька здала собi справу, що звучиш у дзвiнкiй, приголомшенiй тишi: мова, дарма що незрозумiла, на очах у публiки стяглася довкола тебе в прозору, мiнливо-ряхтючу, немов iз рiдкого шкла виплавлювану, кулю, всерединi яко§, це вони бачили, чинилась якась ворожба: щось жило, пульсувало, випростувалось, розверзалось провалами, набiгало вогнями - й знов затуманювалось, як i належить шклу од заблизького дихання, ти вiдчитала - оповита, просвiтлiла й захищена, оттодi-то було й втямити, що дiм твiй - мова, яку до пуття хiба ще скiлькасот душ на цiлiм свiтi й зна¤, - завжди при тобi, як у равлика, й iншого, непересувного дому не судилось тобi, кобiто, хоч як не трiпайся, - потiм усi тi пикатенькi, лисi, чорнi-кучерявi, в тюрбанах i без, довго й схвильовано трясли тобi руки, не даючи, мiж iншим, пройти до туалету (вiд §хньо§ млосно-пряно§ кухнi твiй шлунок рiшуче вiдмовлявся i суремив, стерво, басом якраз у тi хвилини, коли годилося гречно дякувати), - звiдтодi жодна зала тебе б не збила - а хоч перед кримiнальними злочинцями! - екзгибiцiонiзм там уже чи нi, власний текст боронив тебе од наруги й пониження, ти читала, як писала - на голос, ведена саморухливою музикою вiрша, до такого процесу свiдкiв звичайно не допуска¤ться, окрiм як на театрi, тим-то, либонь, i пройма¤, i те фестивальне тирло також прищухло десь насерединi твого виступу - облягло шкляну кулю й згiдно задихало в унiсон, i от коли ти, вистигаючи вiд оплескiв, уже не на естрадi, а внизу, в напiвтьмi, в якомусь чiпкому дружньому кiльцi: парко, димно, хтось наливав, хтось смiявся, лиця мелькали розрiзненими кадрами, - простягала руку чи то по вiдпружну цигарку, чи по келиха, той чоловiк на мить опинився поруч, мов зашпортнувся об тебе мимохiдь, - з котячо засвiченими в притемку очима захоплено дихнув горiлчаним духом: "Ну, ти й да¤ш!" - i так само мимохiдь, не зупиняючись, спробував стиснути тобi руку, перехопити §§, сягаючу по цигарку (чи келиха), - ти запам'ятала це тому (бо ж хто тiльки не тис тобi руку в тому стовповиську!), що отим незручним рухом, якось навсторч врубаним в напрямок твого власного, наче в'§здом з розгону пiд "цеглину" й мiлiцейський сюрчок, вiн потрапив боляче пiдломити тобi великого пальця, - i сюрчок розiтнувся тут-таки - поштовхом, блискавичним промельком крiзь тяму - дивно, як на ту сум'ятну мить, чiткого й тверезого наскрiзного знаття: нiби хтось стороннiй спокiйно, значущо, повним реченням проказав у головi: "Цей чоловiк зробить тобi боляче". Саме так, дослiвно, тобто малося на увазi аж нiяк не пiдламаний палець, i ти пречудово це зрозумiла. От у цьому вся штука, дорогенька, - що все ти, вiд самого початку, знала, та нi, знала ще й до початку: десь за тиждень перед тою по§здкою на фестиваль одного вечора оголенi нерви, болiсно-жаждиво, як бува¤ тiльки восени, вiдтуленi в свiт - назустрiч його вигасаючим барвам i та¤мничим шерехам в засинаючому листi, - запелен­ували були уривок, якого ти тодi не збагнула й тому не дописала: "Щось зрушилося в свiтi: хтось кричав / Крiзь нiч мо¤ iм'я, неначе на тортурах, / I хтось на ­анку листям шарудiв, / Перевертався i не мiг заснути. / Я вчилася науки розставань: / Науки розрiзняти бiль недужний / I бiль животворящий (хтось писав / Листи до мене й кидав §х у грубку, / Рядка недописавши). Хтось чекав / Чогось вiд мене, але я мовчала: / Я вчилася науки розставань", - от i збулося все до словечка: вчися, вчися тепер "науки розставань" - iз життям, iз собою, з даром сво§м нещасливим, що його тепер уже навряд чи подужа¤ш пiдняти - якщо досi, вважай, нi разу не витиснула цю штан­у на висоту повного ривка. Ай, мать його за лапу... Нi, хай би хто-небудь усе ж пояснив: якого чорта було родитися на свiт жiнкою (та ще й в Укра§нi!) - iз цi¤ю блядською залежнiстю, закладеною в тiло, як бомба сповiльнено§ дi§, з несамостiйнiстю цi¤ю, з потребою перетоплюватись на вогку, хляпаву глину, втовчену в поверхню землi (знизу, завжди любила - знизу, розпластаною на спинi: тiльки так i позбувалась себе остаточно, зливаючись ритмом власних клiтин з промiнною пульсацi¤ю свiтових просторiв, - з тим чоловiком нi разу нiчого подiбного не було, в мить, коли вона, здавалось, от-от починала в'§жджати, вiн, не зупиняючись, прокидав §§ згори рiзко видихнутим: "Мда, тут треба роту солдат!" - це смiшило, але не бiльше: "Що це за заявки?" - ображалася вона: не на слова, на вiдстороненiсть тону, - "Глупа ти, це ж комплiмент! - тобi взагалi треба б з двома мужиками спробувати, зна¤ш, як би це тебе вставило!" - цiлком можливо, що й вставило б, недарма ж я любила пiд час кохання кусатися, впиватись вустами в палець або плече, затягуватись до запаморочення доглибним цiлунком, храмовою проституткою - от ким я мусила бути в попередньому життi, але в цьому - в цьому, серце, менi ох як не все одно, з ким я: пригадую, колись раз у нью-йоркському метро, де я сидiла, з головою поринувши в останнiй роман Тонi Моррiсон, хтось ляпнувся поруч мене на сидiння, всiм тiлом притискаючи до металевого бар'¤рчика, - i мене вмить пропекло чистим, як високий музичний тон, зарядом такого потужного еротичного заклику, що плоть тут-таки вiдiзвалася збудженим набряканням, розбруньковуючись усерединi, як весняне дерево; одночасно я втямила, що цей мужчина - хто вiн там не ¤ - вже скiлька зупинок нависав був надi мною, i якби ми не були людьми, то мали б уже зараз кохатися просто на цiй запльованiй пiдлозi, бо ж, кохаючись по-справжньому, злива¤шся не з партнером, нi, - з розбуялою анонiмною силою, що протина¤ сво§ми струмами все живе, пiдключа¤шся до не§ з тим, аби на кiлька секунд - а-ах! - катапультуватися в вiбруючу вогнистими контурами чорноту, якiй нема нi ймення, нi мiри, на цьому стоять усi поганськi культи, то тiльки християнство списало це злиття за вiдомством Чорнобога, замурувавши людинi всi виходи з себе, окрiм ¤диного - через верх, але для нашо§ доби, хоч по сутi й пост-християнсько§, уже вiдрiзано шлях до повороту назад, в ор­iастичне свято вселенько§ ¤дностi: ми, кожен зосiбна, безнадiйно зараженi проклятою свiдомiстю ваготи й ущiльненостi власного "я", i тому переможно чистий, голосний i високий музичний тон вимкнувся й згас у мо¤му тiлi одразу ж, як тiльки той, справа, - заговорив: десь через зупинку обiзвався, з диким акцентом, спитав, що я читаю: вчуся, чи як? студентка? - отут я вперше глянула на нього - то був молодий, десь пiд тридцятку, невисокий, але купно збитий, як iз цiльного куска виллятий "шпiк"6, його прегарнi, мов сливи, очиська заволiкло хтивим сизуватим туманцем, так дивилися на мене, кожен iз-за ­рат свого життя, сотнi чоловiкiв рiзних нацiй i кольорiв шкiри, виткнутись на хвильку - можна, от чого не можна - це вийти назовсiм; "Pardon me?7" - перепитала я тим зумисним гострим голосом, яким вiдшива¤ться нахаб, i той Хуан, чи Пабло, чи Педро, зразу втямив, що - все, кiнець, викручено контакти, - "нi, нiчого", пробелькотiв i ще щось далi мимрив собi пiд носа, вже по-сво¤му, - могутнiй тваринний заклик його тiла зiв'яв, скрутився, став швидко-швидко вичахати, поруч мене сидiв звичайний собi причепа-емi­рантисько - втiм, небавом i встав, i попрямував - чи до виходу, чи десь iнде, я вже не дивилася, повернувшись до книжки: особа, iно вигулькнувши, розчаклувала стать. Може, справдi ¤диний вихiд iз цi¤§ в'язницi - виходити вечорами, низько ослонивши лице каптуром плаща, сiдати в про§жджi авта, не називаючи iменi, рука водiя на колiнi, низький, захриплий смiшок, гарячковий шурхiт зайво§ одежi, не треба вмикати свiтла, не треба розплющувати очей, слухати лиш клекiт кровi, чоловiчу партiю ударних i сво¤, чи вже-не-сво¤, розчинення-розступання, ох, як ти класно розкрилася, ну! ну! ще! ще! - та тiльки ж вони всi хочуть говорити, хочуть вiдсьорбнути, розвезькуючи слиною й спермою, ковточок тебе: а що ти чита¤ш, а куди §деш, а чи ма¤ш мужа, треба вимишляти легенду, "Как вас зовут? - Ирина", - було, було раз i таке, окошилось мiцним, до залiзного посмаку, поцiлунком у пiд'§здi, вивинулася - втекла, посмiюючись до себе, §м усiм треба перемагати, от у чiм справа, щиро, нелукаво брати й давати, як вуглекислота-хлорофiл-кисень, вони не вмiють, i той чоловiк, який зараз доходить десь у пенсiльванськiй пущi на ¤динокровнiй ласцi братiв-дiаспорникiв, без цента за душею й без слова англiйсько§ [а мав же час пiдучитися, прид-дурок!], - ех як же скинувся, як по-кiнському тодi шарпнув був лице вгору, мов батогом уперiщений, коли ти, всадивши його за столика в кав'ярнi, спробувала, всю свою витривалiсть на помiч прикликавши, внести хоч якусь терапевтичну яснiсть в цю обопiльну душевну й тiлесну недугу, - все правда, серце, i що я тебе вже не люблю - теж правда: "То ти себе що, - склацнувся лезом нагору, як бганий ножик, - "поб¤дiт¤льнiцей" почува¤ш?", - зда¤ться, так i лишилася сидiти з роззявленим ротом: Миколо, та чи ж ми з тобою в перетягування каната забавлялися?.. "Зна¤ш, - i знову був той лиховiсний незмигний погляд, немов щось iнше дивилося крiзь його рiзко обведенi запаленими повiками очi, як крiзь прорiзи маски, - якби ти була мужиком, я б тобi зараз ввалив!" Дуже мило з твого боку, коханий, - менi й самiй часом ох як шкода, що я - не мужик). "Ти жiнка. В цiм твоя межа. / Твiй мiсяць спить, як срiбна блешня./Як прянощ з кiнчика ножа, / У кров утрушено залежнiсть", - бурмотiла до себе в тi страшнi зимовi мiсяцi, по-iншому страшнi, нiж оцi, осiннi: половина сiчня, лютий, березень - жодно§ звiстки, i жодно§ змоги будь-що дiзнатися - через Атлантику, з Кембрiджа - в укра§нське провiнцiйне мiстечко, в опалювану дровами майстерню на горищi покинутого дому без адреси й телефону, без клозета й гарячо§ води, iно з голою лампочкою на скрученому шнурку пiд стелею, з палкою ковбаси й банкою розчинно§ кави на вимащеному фарбами низенькому столику, хоч' канапку? о, ще помiдорку маю, хоч'? Господи, живе ж хлоп - як пес приблудний, до шосто§ ранку не кладеться спати, з-за мольберта автомобiль отой свiй вiдзi­орний - безгаражний! - через вiкно пантруючи, в двадцять п'ять, навiть у тридцять таке ще да¤ться знести: звiрина енергiя вивозить, - але в сорок! Тимчасом у §§ кембрiджськiй хатi, знай перемiрюванiй безтямною ступою з кутка в куток - вiд вхiдних дверей через кiмнату до кухнi й назад (робота, задля яко§ буцiмто й при§халося до Штатiв, розсипалася, мов нездарно примоцьований картковий будиночок), - щось незбагненне ко§лося з телефоном: раз у раз §§ колошкали вдосвiта зi сну химернi дзвiнки, зривалася, хапала слухавку: "Хелло!" - десь далеко на безмовнiй лiнi§ свистав шугастий вiтер i глухо рокотав океан, кiлька секунд необжитий, незалюднений простiр над пiвнiчною пiвкулею давав §й знати про себе, нiби справдi в ньому "хтось кричав крiзь нiч §§ iм'я, неначе на тортурах", - i не мiг докричатися, по чiм нiмий сигнал уривався: пiдводно-зеленавим ряхтiнням засвiчувались баньки кнопок на слухавцi, i вибулькував з розтруба бездушний зуммер, - о, в вас обох стало б моцi повиводити з ладу всi телефоннi лiнi§ над Атлантикою, ця скажена, жадна до життя мiць фугасила з його картин i тво§х вiршiв, ти впiзнала §§ вiдразу, тiльки-но, опинившись у нього в майстернi й начепивши окуляри з товстими скельцями, станула перед полотнами, i так само вiн мусив упiзнати твою, - твою, котра в тi зимовi мiсяцi, так неждано й наповал збита з св, щойно вiднайдено§ осi (бо ти була - жiнка, жiнка, хай йому стонадцять чортiв: витка рослина, котра без прямостiйно§ пiдпори, хай би навiть i намислено§, - без конкретного обличчя живо§ любовi - опадала долi й зачахала, тратячи всяку снагу до горобiжного розгону: кожен вiрш був прекрасним байстрям од якого-небудь князенка з зорею в лобi, зоря звичайно потiм погасала, вiрш - лишався), - кинута напризволяще, та сила розривала тебе зсередини, люто дряпалася в стiнках твого ¤ства i спорскувала в розпачливiй непритокманостi, - "I раптом знов схотiлося - кричати, / На лампу вити, пазурями драти / Шпалери на стiнi - од явностi утрати, / Од того, що тебе уже даремно ждати", - аж доки, одного березневого дня, не обпалила все нутро моторошна думка, що вiн - помер, от просто взяв i помер, "вляпався в крапочку", як i хотiв (зiзнався §й у цьому ледь не напочатку - з кривим посмiхом розганяючи авто, як лiтака на злiтнiй смузi, серед ночi на замiськiй дорозi, i мокрi лiхтарi в дрiбноголчастiй срiбернiй облямiвцi, й чорний маслянистий блиск зустрiчних калюж, - все злилося, навально помчало навперейми, забиваючи дух, сто, сто двадцять, сто сорок, сто... сто шiстдесят? - не бо§шся? не виника¤ бажання - вляпатися в крапочку? - нi, не боюся, не було в менi справжнього страху, та, по правдi, й тепер нема - дивно, ба й незбагненно, надто взявши пiд увагу цiле мо¤, ах розтуди ж його, каторжанське життя, що недурно розпочалося, при народженнi - клiнiчною смертю, мама пригадувала, що геть i цiвка калу звисала з задочка, i тiльце вже посинiло: виткнула душенька носа на свiт i звомпила - е, нi, пустiть назад! - а §§, спасибi, вiдкачали, а скоро так, то нiчого блягузкати, ¤ речi, страшнiшi за смерть, i я §х знаю, тiльки от того страху - манливого й темного, заворожливо-притягального захвату згуби, який ¤ в ньому, i в iнших я часами його розрiзняла, - нема в менi, i квит, тим-то вiн i дивився на мене з iскрами неприхованого захвату в зорi, навiть коли вже було по всьому: "А ти вiдважна жiнка!", - i "крапочка" та проскочила тодi повз мене, не сполохавши), - але ця думка - що вiн помер, що тi загадковi телефоннi дзвiнки справдi-таки вiд нього: з "тамтого боку", а значить, що §§ любов не ощадила його, що вона сама, сама, нарцисична е­о§стка, гординею сво¤ю дурною, пихою дешевою, бришканням пустопорожнiм пiдопхнула його до "крапочки", де ж пак, принцеса знайшлася: ах так? ну що ж, тодi я по§хала, - звiсно ж, Америка - the land of opportunities8, пiв-ґвропи, не нашо§ довбано§, а щонайщирiшо§, вiд Британi§ до Iталi§, сюди рветься, грошi, кар'¤ра ("Музика, жiнки, шампанське..," - вiдгукувався вiн iронiчною луною), а в Укра§нi що, Укра§на - Хронос, який хрума¤ сво§х дiток з ручками й нiжками, що ж, так i сидiти, аж жаба цицьки дасть, чи то пак дiаспорнi дiдусi, коли клiмакс стукне, - премiю Антоновичiв? - ай Бож-же ж мiй, та чого воно все на фi­ варте, якщо вiн помер, що, що, що з ним трапилося?! - ця думка була така нестерпна, що, вискочивши на ­анок заднього двору, звiвши лице до мiнливого, стрiмко сутенiючого кембрiджського неба в напливах хмарно§ гуашi, вхлипуючи злиплими од сидячки й курива легенями ледвевловний подув океану, вона стала молитися - так, як перед тим молилася лише двiчi, раз за батька, як долежував у лiкарнi по вже безпотрiбнiй операцi§, годинами корчачись од стрiляючого метастазами болю (а до наркотикiв ще не дiйшло), - аби Бог пiслав йому швидкий кiнець, i вдруге, стид згадати, - за незалежнiсть, тодi, 24-го серпня дев'яносто першого року, коли все вирiшували години, як воно зазвичай i водиться в життi людей i народiв: Господи, просила трусячись, поможи - не задля нас, бо негiднi ¤сьмо, а задля всiх полеглих наших, що несть §м числа, - i обидвi молитви були почутi, такi молитви до адресата завше доходять, а тут вона благала: Господи, зроби так, щоб вiн був живий! - хай би забув мене, хай би вернувся до жiнки, хай би зраджував з ким не прийдеться, - не треба менi його за чоловiка, i нiчого вiд нього не треба, якщо на те воля твоя, Господи, я кохатиму iншого, з iншим родитиму дiтей, тiльки - о Господи, хай вiн буде живий. I здоровий. I щасливий. Тiльки це, Господи. Тiльки це. Ну, "здоровий i щасливий" - це ти, золотце, кон¤шно, загнула через верх, бо силомiць нiкого щасливим учинити й Бог не потрапить, так що в остаточнiй редакцi§ твою одчайдушну телеграму мусили були прийняти без цих двох слiв, - якби Бог слухав дурного погонича... (А цiкаво, як воно все там у них вiдбува¤ться - чи якийсь янгол-секретар одбира¤ земнi послання при апаратi, виймаючи з потоку щирi, тяжкi й гарячi, й незворушно спускаючи в чорну дiру невагомi маси пустих слiв? - так i з вiршами бува¤: одразу збриджу¤ться, щойно почина¤ валити пуста порода, - i кида¤ш, недописавши). I ще в одному моментi ти тодi злукавила - в "хай би забув мене": лепетнула в напiвнестямi, насправдi твердо знаючи, що нiколи вiн тебе не забуде, - о, тепер уже нiколи, скiльки житиме: згнiтивши недокурка двома пальцями, джигонувши ним навiдлi, аж дугою в повiтрi шварнуло:"А ти подумала, скiльки менi вiд тебе вiдходити? Га?" - мов через силу стримуючись, аби не загилити й нею, вслiд за недокурком ("Ти ж уважай, я чоловiк слабкий, я й зарубать можу", - признався був раз, i тобi зараз же свiнуло: оце, оце воно! не бреше, правду каже! - i, з умент ввiмкненим безособовим захланним iнтересом, - загули, застугонiли незримi дроти, шпарко переганяючи iнформацiю, - вичавила-таки тодi з нього, хоч якого задубiло-вiдпорного на всякi розпити-лащiння-сюсю-пусю-ну-скажи-менi-жебонiння, - скупу, пунктиром iсторiю про те, як колись давно, розписуючи сiльську церкву на пару "з одним мудаком, який мене дiставав", дiйшов до стану, коли ганявся за тамтим iз сокирою в руках, - невже круг церкви, подумала ти, чомусь уявивши, що це мало статися вночi, бо нема нiчого жаскiшого за нiчну церкву з вiдбитою в темних шибках угорi повнею, - от звiдтодi й зрива¤ться на втечу щоразу, iно зачувши наближення того духа, - понятно, гмукнула ти, цiкаво, хоч по-справжньому цiкавою була тут, i далi, повна вiдсутнiсть у тобi страху, от вiдлуп - i вже, нiби все те оповiдалося через бар'¤рчик у кiмнатi побачень у в'язницi чи божевiльнi: дослуха¤ш - i пiдеш, i за тобою, грiмко скрегочучи, засунуться обкованi циною дверi, й поросне навздогiн, приском попiд шкiру, сухе клацання оберненого в замку ключа). Скiльки менi вiдходити вiд тебе, скiльки тобi - вiд мене, "Сколько нам так еще идти, протопоп?" - спиталася жiнка в розстриженого Аввакума, бредучи за ним, вигнанцем, по безкра§й рiвнинi, i знемiгшись безцiльнiстю шляху, й присiвши на купинi, - i почула у вiдповiдь: "До самыя смерти, попадья". Схiдний фаталiзм, еге ж, - у росiян це ¤, з нами гiрше, складнiше, ми, власне, нi се, нi те, ґвропа встигла заразити нас мутною гарячкою iндивiдуально§ хотi, вiрою у власне "можу!" - одначе пiдстав для його справдження, чiпких структур, котрi б те "можу!" пiдхоплювали й тримали, ми нiколи не виробили, шамотаючись вiками на днi iсторi§, - наше вкра§нське "можу!" самотн¤ i тому безсиле. Амiнь. Чому тобi здавалося, нiби ти зможеш витягнути його на собi з то§ ями, в яку вiн, очевидно ж було, так послiдовно вглибав? Власне, насторожитися мусила вже першо§ ночi - коли, ще тiльки роздягаючись, вiн змружився сторожко, нiби прицiнювавсь: "А ти можеш ранiше за мене скiнчити?" - засмiялася, переповнена шумовинням сил, як бутель молодого вина: "Я все можу!" Дурочка, вже тодi мала би добачити, що вiн не партнер, - що, закам'янiлий усерединi себе до багаторiчно§ мерзлоти, просто не тямить бути не сам - геть i в коханнi ("Ох, як ти класно да¤ш!" - вистогнав у не§ - по довгому нездалому вовтузiннi, по страдницьких корчах, по всiх одчайних ламентацiях - "Ах, нащо ж я банячив!" i "Ай, бляха, а я так тебе хотiв!", по западанню в кiлькахвилевий сон - самотнiй сон, наглухо вiдрубаний вiд §§ присутностi поруч: не зворухнувся, коли натнулася випручатись з обiймiв, ну й пiшов на фi­, iмпотент нещасний, зараз устану,